... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 27.02.2014 - Секція №6
Для кожної сучасної країни податкова функція є базовою, оскільки оптимальне оподаткування та ефективна система збору податків безпосередньо впливають на формування бюджету, а це, в свою чергу, на виконання всіх інших функцій держави. Недоліки в податковій системі відчувають всі: платники податків, працівники, які утримуються за рахунок бюджету, соціально вразливі громадяни. Враховуючи значні податкові борги, строки, необхідні для реального стягнення податкового боргу, процедурні моменти, є питання до ефективності сучасної податкової системи України. І не останнє місце серед причин, що впливають на ефективність, посідає питання щодо судових процедур, які використовуються в механізмі взаємодії держави з платниками податків. 
Насамперед, слід звернутися до загальноправового поняття функції. У теоретичній юриспруденції питання про функції держави та державного органу розробляється досить давно. Не зважаючи на різні точки зору, під функціями держави традиційно розуміються відносно самостійні та постійні напрями діяльності держави. Вони обумовлені об’єктивними потребами суспільного розвитку з погляду її внутрішніх і зовнішніх завдань, у яких виражаються і конкретизуються її сутність і призначення [1, c. 98].
Вихідним для розуміння сутності та призначення сучасної держави є доктрина правової держави, як певної ідеальної моделі організації влади в інтересах людей. Ідеолог публічно-сервісного розуміння адміністративного права, В. Авер’янов неодноразово звертав увагу, що при визначенні нового погляду на суспільне призначення адміністративного права, слід виходити із положень ст. 3 Конституції України, згідно з якими: по-перше, «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави»; по-друге, «держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Принципова зміна погляду на суспільне призначення адміністративного права має базуватися на визнанні якісно нової ролі держави у взаємовідносинах із громадянами, а саме: ролі не владарювання над людиною, а ролі служіння людині. Адміністративне право за своїм глибинним призначенням має визначатись не тільки як «право державного управління», а також – і головним чином – як «право забезпечення й захисту прав людини» [2, c. 50-51, 3]. 
Отже, в сучасній правовій доктрині домінує уявлення, що держава повинна виконувати службове призначення, маючи на меті забезпечення інтересів людини. Ця мета визначає зміст функцій держави, завдання державних органів, компетенцію та повноваження посадових осіб. Все підпорядковано головній меті – забезпеченню прав та інтересів людини.
Для нашого дослідження слід звернути увагу на податкову функцію, до якої відносять порядок збору податків та їх витрат. Податкова функція держави тісно пов’язана з конституційним обов’язком кожного сплачувати податки (ст. 67 Конституції України). Фіксація цього обов’язку на рівні законодавчого акта найвищої юридичної сили свідчить про його важливість та публічну значущість для держави та суспільства. Первинність цього публічного конституційного обов’язку повинна знайти відображення у правовому механізмі його виконання, зокрема в ефективних податкових процедурах збору та стягнення податків, не сплачених добровільно. Власне вся податкова система держави повинна бути зорієнтована на це. Держава повинна мати ефективні важелі впливу на неправомірну поведінку платників податків, які не виконують податкового обов’язку. Серед них і заходи примусу. 
Під податково-правовим примусом в літературі розуміють зумовлений методом правового регулювання податкових відносин особливий вид державного примусу, який здійснюється органами державної податкової служби органами, і полягає у застосуванні примусових заходів до платників податків та інших зобов’язаних суб’єктів податкових правовідносин у разі порушення ними встановленого порядку виконання податкового обов’язку [3, c. 14]. Коли мова заходить про державний примус у сфері оподаткування, то постає питання про механізм його застосування. Насамперед, про суб’єктів та процедури застосування примусу, які б не порушили балансу між приватним і публічним інтересами, і не призвели до суперечності з генеральною функцією держави. Одним з інструментів, який, як вважається, забезпечує найвищий рівень правових гарантій платникам податків, щодо яких застосовується державний примус, є судовий контроль за застосуванням правообмежувальних заходів і, зокрема, державного примусу. 
У податковій системі України суд посідає особливе місце. Не будучи податковим органом і не виконуючи податкової функції, суд безпосередньо задіяний у механізмі стягнення податкового боргу. Є багато випадків, коли поза судом податковий процес є взагалі неможливий. Порівнюючи податкові системи різних країн, можна побачити, що судові процедури в оподаткуванні застосовуються по-різному. 
В Україні податкові справи розглядають окружні адміністративні суди. У випадку, коли позивачем є приватна особа (фізична або юридична особа), а відповідачем – суб’єкт владних повноважень, адміністративний суд реалізує правозахисну функцію, тобто здійснює правосуддя, зокрема і в податкових спорах. Суб’єкти владних повноважень можуть звертатися до суду лише у випадках, визначених законом. Сама можливість державного органу звертатися до суду з адміністративним позовом проти приватної особи гостро дискутується в Україні [4, c.139]. Проте, не зважаючи на теоретичні проблеми процесуального статусу суб’єктів владних повноважень, чинне законодавство передбачає широке коло випадків, коли вони наділені повноваженнями на звернення до суду. Зокрема, податкові органи, – у випадках, передбачених ст. 20 ПК України. За метою звернення ці випадки можна об’єднати у декілька груп:
(1) застосування санкцій юридичної відповідальності:
– стягнення з банків та інших фінансових установ пені за несвоєчасне виконання ними рішень суду та доручень платників податків про сплату податків, зборів, платежів (п. 20.1.28);
– визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (п. 20.1.30);
– застосування санкцій, пов’язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України (п. 20.1.40);
– припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання (п. 20.1.37).
Заходи цієї групи є майновими та адміністративно-господарськими санкціями, які застосовуються до платників податків за правопорушення. В справах цієї категорії суд виконує каральну функцію. Слід відзначити, що застосування санкцій у вітчизняному податковому праві, як правило, відбувається за рішенням податкового органу. Однак їх стягнення завжди відбувається в судовому порядку. Таким чином, одна по суті процедура, яка складається з двох логічних частин: застосування (накладення) і стягнення санкції, розділяється між двома органами;
(2) вжиття заходів забезпечення виконання обов’язків платника податків:
– зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень (п. 20.1.31);
– якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов’язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (20.1.32);
– накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;
– вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом (п. 20.1.38).
Заходи цієї групи застосовуються з метою спонукати платника податків до належного виконання своїх податкових обов’язків. Розглядаючи ці справи, суд виконує контрольну функцію. Причиною ініціювання розгляду цих справ судом є необхідність реалізувати податковим органом свою компетенцію, щодо якої законом встановлений особливий порядок, а саме – за рішенням суду [14, C. 144-145];
(3) примусове виконання добровільно не виконаного податкового обов’язку: 
– стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (п.20.1.34);
– стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків (п.20.1.35);
– порушення справ про банкрутство (п. 20.1.39).
Стягнення коштів і банкрутство, яке теж пов’язано зі стягненням боргу, – це спосіб погашення податкового боргу в примусовому порядку. В законодавстві багатьох зарубіжних країн ці функції виконує безпосередньо податковий орган. Отже, суд фактично виконує податкову функцію;
(4) визначення суми податкових зобов’язань:
– нарахування та сплата податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін (п. 20.1.36).
У цій категорії справ суд за позовом податкового органу визначає розмір грошового зобов’язання, тобто виконує податкову функцію.
Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити декілька висновків:
1. Усі справи за зверненнями податкових органів можуть бути об’єднані у 4 групи: 1) про застосування санкцій юридичної відповідальності; 2) про вжиття заходів забезпечення виконання обов’язків платника податків; 3) про примусове виконання добровільно не виконаного податкового обов’язку; 4) про визначення суми податкових зобов’язань. 
У справах 1 групи суд виконує каральну функцію; у справах 2 групи – контрольну; у справах 3 і 4 групи - податкову функцію. 
2. Податкова функція не властива судам. У зв’язку з цим справи про: 1)  стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків; 2) про стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків; 3) про нарахування та сплату податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, - повинні бути передані до юрисдикції податкових органів.
 
Список використаних джерел:
1. Лощихін О.М. Проблеми сучасного розуміння поняття та сутності функцій держави / О.М. Лощихін // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 4. – С. 90-100.
2. Авер’янов В.Б. Проблеми реформування державного управління та адміністративного права / В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, В.П. Нагребельний та ін. // Правова держава. Ювілейний щорічник наукових праць. Випуск 10. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 1999 – 434 с.
3. Кириченко В.В. Способи забезпечення виконання податкового обов’язку: автореф. дис… канд. юрид. наук : спец.: 12.00.07 / В.В. Кириченко. – Ірпінь, 2005. – 18 с.
4. Беляневич О. До питання про адміністративний позов / О. Беляневич // Вісник Академії правових наук України. – 2012. – № 1. – С. 138-148. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція