... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №4
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарський процесуальний кодекс України неоднозначно і різними поняттями визначають учасників провадження у справах про банкрутство та їх статус.
Відповідно до закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторони у справі про банкрутство – це кредитор та боржник. Сторони – це головні діючі й процесуальні особи, серед яких виникають горизонтальні відносини. Певна річ що тільки вони можуть ініціювати питання про банкрутство та припинити його.
Поряд із сторонами у справі про банкрутство є також інші учасники – це арбітражний керуючий, орган уповноважений управляти майном, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представники органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.
Особливий учасник у процедурі банкрутства є арбітражний керуючий. Арбітражний керуючий – це фізична особа, яка володіє спеціальними знаннями, має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, виконує певні функції під час провадження у справі про банкрутство, діє на підставі ухвали господарського суду і не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Залежно від процедури банкрутства, в якій арбітражний керуючий приймає участь, він може виступати розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором [1].
     Підвалини формування такої професійної діяльності, як арбітражний керуючий, було закладено ще в Законі України «Про банкрутство», прийнятому в 1992 р., коли вперше вжито термін «арбітражний керуючий». Подальший розвиток і регламентування ця діяльність отримала в новій редакції згаданого закону. 
     У Росії арбітражний керуючий отримав статус суб’єкта незалежної професійної діяльності. Представники українських професійних організацій арбітражних керуючих позитивно коментують зміни, які намітилися у Росії потому, як у контексті нового статусу арбітражного керуючого відбулося коректування системи регулювання і оплати його послуг [2]. Україна разом з кількома іншими постсоціалістичними країнами при формуванні законодавства з банкрутства пішла іншим шляхом – встановила для арбітражного керуючого статус суб’єкта підприємницької діяльності.
Але з огляду на ті зміни які відбуваються в Законі «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», створенням Арбітражного процесуального кодексу робота арбітражних керуючих в Україні більшою мірою відповідає незалежній професійній діяльності.
Все ж, слід зазначити, що функціонування арбітражного керуючого здійснюється в якості індивідуального підприємця та має свої особливості. Індивідуальний підприємець це особа яка здійснює повну цивільну дієздатність, та яка зареєстрована у встановленому законом порядку як суб’єкт підприємницької діяльності і спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особам. З одного боку арбітражний керуючий бере участь в процесі банкрутства від свого імені в інтересах кредиторів або боржника. З іншого боку на різних стадіях процедури банкрутства на арбітражного керуючого покладаються функції керівника боржника. У підсумку арбітражний керуючий відіграє роль виконавчого органу у справах про банкрутство. 
     Перш за все, слід зазначити, що поняття суб’єкта незалежної професійної діяльності випливає з абзацу 2 п. 14.1.226 ст.14 Податкового Кодексу України, яким визначено, що «незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією та ліквідаторів), аудиторів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб».
Сьогодні арбітражний керуючий – ключова фігура практично на всіх етапах і стадіях процедури банкрутства. В першу чергу, арбітражний керуючий повинен мати вищу освіту, по-друге, володіти дворічним управлінським досвідом, по-третє, отримати атестат, який підтверджує наявність спеціальної освіти за програмою, затвердженою відповідним федеральним відомством і, по-четверте, пройти протягом року стажування в саморегулятивної організації та отримати позитивний відгук, а також членство всередині неї.
При виконанні своїх повноважень в справах про банкрутство, на арбітражного керуючого, як на службову особу у різних процедурах, покладаються як загальні повноваження, так і особисті повноваження, тобто Законом та судом на арбітражного керуючого покладаються організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження, порушення яких тягне за собою відповідальність, відповідно до діючого законодавства. Водночас через нього здійснюється зв'язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.
Світовий досвід підтверджує, що більш ефективним є законодавство про банкрутство, яке засноване на інституті арбітражного управління. Така система потребує детального регулювання правового статусу арбітражного керуючого як однієї з основних дійових осіб у процедурах банкрутства. Відтак правове врегулювання потребує питання визначення меж його відповідальності.
Базова система регулювання діяльності арбітражних керуючих, яка прописана в Законі, має безліч прогалин. Від системи ліцензування відмовилися, функції регулювання передали вільній професії, але умов для регулювання не створили. 
З розглянутого можна зробити висновки, що у зв’язку із контролем відповідних державних органів професія арбітражного керуючого стає “ручною”, адже арбітражні керуючі будуть змушені виконувати функції, що корегуються тими хто їй перевіряє. Проте якщо сьогодні в арбітражних керуючих є хоча б захист, який уособлює Експертно-апеляційна рада, то завтра його не буде. І останнє: якщо розробники реформи посилалися на міжнародній досвід, незрозуміло, чому функції контролю залишили за державою, адже у світі вільна професія сама себе контролює шляхом створення саморегулятивних організацій.
 
Список використаних джерел:
1. Філатов В.А. Арбітражний керуючий / В.А. Філатов. – [Електронний ресурс]. – Режим достопу: http://filatov.kiev.ua/uk/arbitrazhnyi/arbitrazhniy-keruyuchiy
2. Підходи до вибору оптимальної ідеї: оплати послуг і відшкодування витрат арбітражного керуючого, організації оцінки майна боржника / Л. Верховодова, К. Агеєва, Д.Згортнюк. – К.: Центр комерційного права в рамках проекту «Розвиток комерційного права в Україні». – 2011. – 31 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція