... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №2
Для юридичних та фізичних осіб, що перебувають в процесі банкрутства, передбачено спеціальний порядок погашення податкового боргу. Від звичайного він відрізняється не лише процедурою, але й юрисдикцією. Співвідношення господарської та адміністративної юрисдикції у питаннях стягнення податкового боргу у вітчизняній науці не досліджувалося, джерел практично немає. Однак це не применшує практичної значущості цієї проблеми.
За загальним правилом, відносини щодо стягнення податкового боргу належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки позивачем в таких справах є суб’єкт владних повноважень – відповідний орган податкової служби. Зазвичай, адміністративні суди, розглядаючи подання та позови про стягнення податкового боргу за рахунок коштів платника податків, не з’ясовують чи є щодо нього провадження у справі про банкрутство. Цій обставині, навіть якщо б вона і виявилася під час розгляду адміністративної справи, не надається значення. Автору не вдалося знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень жодного судового рішення, де б «банкрутний» аспект призвів до відмови у задоволенні позову про стягнення податкового боргу. Однак провадження у справі про банкрутство має безпосередній вплив на процедуру стягнення податкового боргу і найперше, що юрисдикції.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) [1] господарським судам підвідомчі, зокрема справи про банкрутство (п. 2) і справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов’язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (п. 7).
Аналогічна норма наведена також у ч. 4 ст. 10 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – Закон «Про відновлення…») [2].
Таким чином, у справі про банкрутство за межами господарської юрисдикції залишаються податкові спори:
1) пов’язані із визначенням грошових зобов’язань;
2) пов’язані зі сплатою грошових зобов’язань;
3) пов’язані зі стягненням податкового боргу; 
4) про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючого органів, визначених ПК України (п. 7). 
Оскільки ці справи не підвідомчі господарським судам, діє загальне правило, за яким публічно-правові спори належать до юрисдикції адміністративного суду.
У податковому законодавстві юрисдикційні аспекти опосередковано регулюються ч. 3 ст. 1 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) [3], в якій зазначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення…», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Окрім того, відповідно до п. 100.3 ст. 100 ПК України розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства. 
Якщо за загальним правилом усі спори щодо погашення і стягнення податкового боргу, погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування вирішуються за правилами, передбаченими у ПК України, і належать до юрисдикції адміністративних судів, то щодо платників податків, які перебувають в процесі банкрутства, ці питання вирішуються господарськими судами в межах провадження у справі про банкрутство.
Отже, з адміністративної юрисдикції зроблено виняток на користь господарської для частини податкових спорів. Застосування цього винятку потребує наявності двох критеріїв: суб’єкта і предмету. 
Щодо суб’єктів, то ними є, по-перше, особи, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення…», і, по-друге, банки, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Термін «особи, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення…»» застосовано невдало, оскільки він законом не визначений, а отже не зрозуміло, про яких саме осіб йдеться. Очевидно, що йдеться, насамперед, про боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство. Але особами, які беруть участь в судових процедурах, можуть бути також засновники, учасники боржників, санатори тощо. При буквальному тлумаченні вони теж є особами, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення…». Зрозуміло, що цільове тлумачення дозволяє поширювати ч. 3 ст. 1 ПК України лише на платника податків-боржника та його податкові зобов’язання.
Щодо предметного критерію, під яким слід розуміти зміст вимог, то за межі процедури, передбаченої ПК України, винесено справи за участю боржника про:
  1) погашення податкових зобов’язань;
2) стягнення податкового боргу;
3) погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
4) розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.
Погашення податкового боргу – це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.14.1.152 ПК України). Водночас, у п. 95.1 ст. 95 ПК України зазначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Таким чином, погашення податкового боргу включає його добровільну сплату платником податку або ж примусове стягнення контролюючим органом. Враховуючи таке співвідношення, ПК України не регулює відносин щодо погашення боргу як добровільно, так і примусово (стягнення), якщо щодо платника податків порушено провадження у справі про банкрутство.
Порівнюючи ч. 3 ст. 1 ПК України та п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, можна побачити, що вони не узгоджені між собою, зокрема, щодо вимог, пов’язаних зі стягненням податкового боргу. З одного боку, ці вимоги не належать до юрисдикції господарського суду (п. 7 ст. 12 ГПК України), а з другого - на них не поширюється процедура, передбачена ПК України (ч. 3 ст. 1), яка в свою чергу передбачає звернення податкового органу до адміністративного суду. Отже, хто і за якою процедурою повинен стягувати податковий борг банкрута?
Відповідь на це питання можна знайти у п. 87.10 ст. 87 ПК України, якою передбачено, що з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов’язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення…» без застосування норм цього Кодексу. 
Нагадаємо, що Закон України «Про відновлення…» не передбачає понять «конкурсні» і «поточні» вимоги, а натомість передбачає конкурсних і поточних кредиторів. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. З урахуванням цього, конкурсні кредиторські вимоги контролюючих органів, про які йдеться у п. 87.10 ст. 87 ПК України, - це конкурсні вимоги цих суб’єктів. Отже, податковий борг, який включений до конкурсних вимог (за винятком штрафних (фінансових) санкцій) стягується в межах провадження у справі про банкрутство. 
Платник податків, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право продовжувати господарську діяльність. Як наслідок, виникають нові податкові зобов’язання, які за деякий час можуть набувати статусу податкового боргу. В розумінні Закону України «Про відновлення…», це так звані «поточні» вимоги кредиторів. Стягнення поточного податкового боргу, який виник після затвердження реєстру вимог кредиторів, а також стягнення штрафних (фінансових) санкцій відбувається в загальному порядку, передбаченому ПК України, тобто шляхом звернення до адміністративного суду.
Отже, правовий статус платників податків-боржників характеризується тим, що відносини з визначення суми податку та порядку сплати податків, штрафів регулюються ПК України, а відносини щодо стягнення податкового боргу – спеціальним законом, яким є Закон «Про відновлення…». На сьогодні є проблеми у визначенні юрисдикції господарських та адміністративних судів у питаннях, що стосуються стягнення податкового боргу з суб’єктів, які перебувають в банкрутстві.
 
Список використаних джерел:
1. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. // Відомості Верховної ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56
2. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України  від 14.05.1992 р. // Голос України. – 1992, 06 червня. 
3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. // Голос України. – 2010, 04 грудня. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція