... Життя не навчить, якщо не має бажання порозумнішати (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №6
У статті 32 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 7 Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці від 17 червня 1999 року № 182 кожна держава-член вживає всіх необхідних заходів для забезпечення ефективного застосування та дотримання положень, які втілюють в життя положення Конвенції, в тому числі шляхом введення та застосування кримінальних або, залежно від обставин, інших санкцій.
Також слід зауважити, що наведені норми міжнародних правових актів кореспондують частини 2, 3, 5 ст. 43 Конституції України, де закріплено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; використання примусової праці забороняється; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.
Разом із тим, незважаючи на велику кількість нормативно-правових актів, спрямованих на захист трудових прав неповнолітніх, а також систему державних органів, порушення законів у цій сфері досить поширені.
Так, наприклад, перевіркою, проведеною прокуратурою міста Ужгорода встановлено, що посадовці Ужгородського міського центру зайнятості, всупереч вимогам чинного законодавства, не належним чином забезпечують працевлаштування неповнолітніх, а також не вживають заходів, спрямованих на запобігання економічній експлуатації дітей та залучення їх до робіт, небезпечних для здоров’я. Крім того, не здійснюється працевлаштування і соціально незахищених категорій громадян з числа молоді, як це передбачено ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення».
Вказані факти підтвердила й статистика: зокрема, впродовж 2013 року 19 неповнолітніх звернулися до міського центру зайнятості, з яких працевлаштовано всього 8, а 5 молодих людей вже навіть звільнено. Водночас прокурорською перевіркою встановлено, що всупереч вимогам ст.ст. 4, 19 Закону України «Про зайнятість населення» навіть за наявності повідомлень підприємств про вільні робочі місця, посадовці не направляли туди неповнолітніх, які шукають роботу.
Важливо зазначити, що п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики України), затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №389/2011, передбачено, що зазначене Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Одним із основних завдань Мінсоцполітики України є: формування і реалізація державної політики щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та організаційних засад зайнятості населення і його захисту від безробіття; формування і реалізація державної політики стосовно визначення державних соціальних гарантій щодо прав громадян на працю, оплату праці, а також щодо нормування та стимулювання праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці (п.п. 2, 3 п. 3 Положення про Міністерство соціальної політики України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад (служби у справах дітей).
     Останні згідно п.п. 17, 20 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», з-поміж іншого мають завдання: перевіряти стан роботи із соціально-правового захисту дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей незалежно від форми власності, стан виховної роботи з дітьми у навчальних закладах, за місцем проживання, а також у разі необхідності – умови роботи працівників молодше 18 років на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; давати згоду на звільнення працівників молодше 18 років за ініціативою власника підприємства, установи та організації незалежно від форми власності або уповноваженого ним органу.
Варто звернути увагу й на те, що у пп. 8 п. 4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011, визначено: Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань взаємодіє з іншими органами влади, об’єднаннями профспілок і об’єднаннями роботодавців, іншими громадськими організаціями з питань запобігання використанню праці дітей.
У пп. 1 п. 3 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України), затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011, основними завданнями Держгірпромнагляду України є реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, охорони надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, а також внесення пропозицій щодо її формування.
Разом із тим, досить поширеними залишаються випадки, коли представники відповідних органів виконавчої влади, які згідно з положеннями чинного законодавства повинні захищати трудові права працівників до 18 років, їх порушують. 
Важливо зазначити, що у п. 1 наказу Генерального прокурора України від 1 листопада 2012 року № 16 гн «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» (наказ № 16 гн) визначено, що завданням на напрямі захисту прав і свобод дітей є: захист особистих та соціально-економічних прав дітей, гарантованих Конституцією, законами України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародно-правовими актами.
Більше того, виконувати наведені завдання прокурорам усіх рівнів слід шляхом комплексного використання функцій прокуратури щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів, представництва інтересів дітей та держави у суді, нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, підтримання державного обвинувачення в суді, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру відповідно до вимог галузевих наказів Генерального прокурора України з урахуванням положень цього наказу (п. 2 наказу № 16 гн).
Необхідно звернути увагу й на те, що у п. 4 наказу № 16 гн одним з пріоритетних напрямів нагляду за додержанням і застосуванням законів та представницької діяльності визначено забезпечення додержання законів про права неповнолітніх на працю та працевлаштування, а також створення безпечних умов праці.
Резюмуючи викладене, слід зауважити, що актуальність діяльності органів прокуратури України із забезпечення додержання законів у досліджуваній сфері обумовлюється: комплексністю (наявністю широких повноважень із забезпечення додержання законів та відновлення порушених прав засобами реагування як за межами, так і в межах кримінального судочинства); оперативністю (можливість проведення перевірок додержання законів у найбільш стислий термін, безпосереднє реагування на виявлені порушення, притягнення винних осіб до відповідальності та відновлення порушених прав); професійністю (наявність вищої юридичної освіти у прокурорських працівників та можливості систематичного підвищення їх кваліфікації); науковістю (науково-методичне супроводження прокурорської діяльності).
Таким чином, вбачається за доцільне зберегти комплексний підхід до забезпечення прав і свобод дітей, зокрема їх прав на працю та працевлаштування, запобігання використанню їхньої праці з порушенням вимог трудового законодавства. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція