... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №6
Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенція) визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Питаннями дитинства на сьогодні у державі опікуються понад 10 міністерств і відомств. На реалізацію прав дітей спрямовано понад 500 законодавчих актів.
Загальні засади правового регулювання майнових прав дітей на майно знайшли своє відображення також у Сімейному кодексі України (далі – СК України). 
У статті 177 СК України закріплено право батьків управляти майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження, при цьому на них покладається обов’язок дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.
З метою попередження порушень прав дитини на майно, у ч. 2 ст. 177 СК України встановлено обмеження батьків щодо неможливості без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою статті 177, лише з дозволу органу опіки та піклування, але після перевірки, що проводиться протягом 1 місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло надається районною в містах Києві та Севастополі державною адміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей. 
Найбільш поширеними порушеннями, які виявляються прокурорами в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є неналежне виконання своїх обов’язків посадовцями служб у справах дітей. Зокрема, при вирішенні питання про можливість надання згоди або в її відмові на відчуження батьками або особами, які їх замінюють, житла і майна не з’ясовуються фактичні причини його продажу, обміну, дарування, передачі в оренду, під заставу. Не контролюється виконання майнових зобов’язань стосовно дітей, унаслідок чого вони позбавляються житла, майна.
При відчуженні майна дітей, необхідно з’ясовувати як батьки, або особи, що їх замінюють розпорядилися коштами, отриманими внаслідок його відчуження (переведено на особистий рахунок дитини, витрачено на його утримання, придбання іншого майна тощо).
Слід також звертати увагу на те, що дозвіл органу опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо дитина зареєстрована та має право користування житловим приміщенням. 
Статтею 46 Житлового кодексу України також передбачено переважне право на позачергове отримання жилих приміщень дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Найбільш вразлива категорія дітей – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які виховуються в сім’ях, що опинились у складних життєвих обставинах. Саме у таких випадках на допомогу повинен приходити прокурор. Галузевим наказом Генерального прокурора України від 1 листопада 2012 року № 16 «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» одним із приорітетних напрямів правозахисної діяльності у сфері охорони дитинства визначено захист майнових та житлових прав дітей, у тому числі дітей, які потребують особливої уваги держави.
Захист прав і свобод дітей пов’язаний із здійсненням прокуратурою усіх без виключення функцій, передбачених ст. 121 Конституції України та п. 9 Перехідних положень Основного Закону. У зв’язку з цим забезпечення законності у сфері дотримання прав і свобод неповнолітніх засобами прокурорського нагляду є досить складним завданням. 
Згідно статистичних даних Державного комітету статистики України, якщо порівнювати 2010-2013 роки, загальна чисельність дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування на кінець останнього року, зменшилася на 5,5 тис. і становить 92865[1].
За даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, із 98 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, житло мають 61,3 тис., житлові приміщення 3 тис. дітей знаходяться у стані непридатному для використання за призначенням. Потребує житла майже 38 тис. дітей цієї категорії [2, с. 35]. 
Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (в редакції від 08.06.2013) визначено державну систему заходів щодо охорони дитинства, яка включає в себе визначення основних, правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, передусім створення для дітей належних умов утримання та виховання, гідних умов життя.
Важливо підкреслити, що типовими порушеннями у діяльності служб у справах дітей є несвоєчасне виявлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, (тривале перебування дітей без визначення статусу у притулках, лікарнях, інтернатних закладах (за заявами батьків), недотримання термінів встановлення дітям правового статусу, що позбавляє їх права на своєчасне отримання державної допомоги, влаштування в сім’ї, усиновлення [3].
Не втрачають актуальності питання приватизації приватизації, перепрофілювання, передачі в оренду дитячих установ, внаслідок чого діти позбавляються права на гармонійний розвиток. Прокурори повинні принципово реагувати на незаконне позбавлення дітей житла, майна, земельних паїв [4, с. 35].
 
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/operativ/ operativ2007/oz_rik/oz_u/vsunovlennia_06_u.html
2. Діяльність прокурора щодо захисту майнових та житлових прав дітей [текст]: наук.-практ. посіб. / [В.С. Вишинський, О.В. Пащенко, Г.В. Попов, К.І. Грейдіна, В.П. Томіленко]. за заг. ред. В.Д. Войцишена. – К.: Видавництво, 2013. – 119 с.
3. Тесленко А.М. Захист прокурором у суді соціальних прав громадян та неповнолітніх: навч. посіб. / Тесленко А.М. – К. – Запоріжжя: Національна академія прокуратури України; ПП «ПКП ЛІТА СМХ», 2011. – 126 с.
4. Шестакова Н. Роль прокурора у захисті прав та інтересів неповнолітніх / Н. Шестакова // Вісник прокуратури. – 2008. – № 1. – 33-36. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція