... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №1
У процесі підготовки Положення про губернські та повітові земські установи 1890 р. (далі – Положення 1890 р.) уряд врахував досвід діяльності земських установ у попередній період щодо відповідальності гласних і земських службовців за скоєні ними службові правопорушення. Пункт ІV імператорського затвердження Положення 1890 р. передбачав відповідальність голови земського виборчого з’їзду за допуск до виборів осіб, які не мали на це права. Зазначене правопорушення передбачало штраф до 60 крб. або арешт строком від 3-х до 7-ми діб. За неявку гласного на засідання земських зборів без поважних причин: вперше – зауваження голови зборів; вдруге – штраф до 75 крб.; втретє – штраф до 75 крб. і виключення із числа гласних. За порушення порядку проведення земських зборів передбачався штраф до 25 крб. або арешт до 7-ми діб [1, с. 497]. 
Глава VІ Положення 1890 р. встановила відповідальність осіб, які перебували на земській службі. Відповідно до ст. 132 і ст. 137 голови і члени земських управ, а також земські службовці притягувалися до дисциплінарної відповідальності за скоєні проступки. У порядку дисциплінарної відповідальності на зазначених осіб накладалися такі стягнення: зауваження, догана без занесення до послужного списку або звільнення [1, с. 511]. 
На підставі ст. 133 Положення 1890 р. справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності голів і членів управ порушували земські збори або губернатор. Розгляд справи відбувався у Губернському із земських і міських справ присутності. Постанови присутності про накладення дисциплінарних стягнень на голів управ і членів управ та про звільнення їх з посади затверджував міністр внутрішніх справ [1, с. 511]. 
Кримінальну відповідальність гласних і земських службовців за скоєні службові злочини передбачало «Уложення про покарання кримінальні і виправні» 1885 р. та «Кримінальне уложення» 1903 р. (далі – Уложення 1903 р.). Згідно ст. 1 Уложення 1903 р. злочином визнавалося діяння, заборонене на момент його вчинення законом під страхом покарання [2, с. 1]. Уложення 1903 р. відмовилося від принципу аналогії та містило найважливіший принцип кримінального права: немає покарання без злочину, передбаченого законом. Суб’єктом службового злочину визнавалася особа, яка перебуває на державній чи громадській службі, не залежно від того чи приймала вона спеціальну присягу. Службовим злочином вважалося таке зловживання владою, яке відрізнялося від дисциплінарної провини тим, що воно скоєне навмисно і має шкідливі наслідки. Ст. 554 поділяла службові злочини на: 1) здійснення таких дій службовою особою, що не передбачені законом або не відносяться до кола її обов’язків; 2)здійснення службовою особою дій, що порушують службову субординацію; 3) службову бездіяльність [2, с. 960-971]. 
За ст. 538 Уложення 1903 р. службовці визнавалися суб’єктом 32 видів злочинів: порушення постанов, що захищають віру; бунт проти верховної влади і злочинні діяння проти імператора; державна зрада; смута; непокора владі; протидія правосуддю; порушення постанов про повинності, про нагляд за друком, про нагляд за промислами і торгівлею, про проведення будівельних робіт, про користування шляхами сполучення і засобами зв’язку; порушення сімейних прав; підробка монет, цінних паперів і знаків; фальшування; позбавлення життя; нанесення тілесних ушкоджень; залишення у небезпеці; злочинні діяння проти особистої волі; розголошення таємниці; пошкодження майна, шляхів сполучення, застережливих і межових знаків; неповідомлення про знахідку, привласнення чужого майна і зловживання довір’ям; злодійство, розбій і вимагання; шахрайство; банкрутство і лихварство та інші [2, с. 960].
За тяжкі злочини, скоєні гласними та земськими службовцями з корисливих мотивів, що призвело до нанесення значної шкоди державним чи громадським установам передбачалася смертна кара через повішення, безстрокова каторга або каторга терміном від 4-х до 15-ти років, ув’язнення у виправному будинку терміном до десяти років (ст. 15, 16, 17). За злочини і провини Уложення 1903 р. передбачало такі покарання: ув’язнення у фортеці терміном від двох тижнів до шести років; ув’язнення у в’язниці терміном від двох тижнів до одного року; арешт терміном від одного до шести місяців (ст. 19, 20). За злочини, скоєні з корисливих мотивів, що призвело до нанесення значної шкоди державним чи громадським установам передбачалася покарання у вигляді позбавлення волі з утриманням у виправному будинку терміном від трьох до десяти років [2, с. 958-959]. За протидію службовця участі у громадських зборах, або протидію проведення громадських зборів ст. 560 і ст. 561 Уложення 1903 р. передбачали тюремне ув’язнення терміном від трьох місяців до одного року [2, с. 960].
Таким чином, Уложення 1903 р. давало визначення злочину взагалі та службового злочину, зокрема. Покарання за службові злочини залежало від мотивів його скоєння. Уложення 1903 р. суттєво розширило диспозицію службових злочинів та посилило відповідальність гласних і земських службовців за службові злочини.
 
Список використаних джерел:
1. Положение о губернских и уездных земских учреждениях 1890 г. // ПСЗ. – СПб., 1893. – Собр. 3. – Отд. 1. – Т. Х. – № 6927. – С. 493-511.
2. Уголовное уложение 22 марта 1903 г. с мотивами, извлеченными из объяснительной записки редакционной комиссии, представления Министерства юстиции в Государственный совет и журналов особого совещания / [изд. Н.С. Таганцева]. – СПб.: Гос. типогр., 1904. – 1122 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція