... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №5
Оптимізація процесу розкриття та розслідування злочинів є одним із актуальних питань, які вирішує наука криміналістика. З великої кількості аспектів зазначеної проблеми потребують окремого виділення і поглибленого дослідження, насамперед, питання щодо розроблення та впровадження в діяльність слідчих органів нових методів розслідування злочинів. Серед них пріоритетне місце посідає метод моделювання. Цей метод активно досліджували зарубіжні науковці Б. Турвей, П. Брукс, Р. Маккей до цієї наукової проблеми також раніше звертались відомі вітчизняні криміналісти В.А. Журавель, В.Ю. Шепітько, О.Я. Баєв, Є.І. Іщенко, О.М.Кустов, Г.Г. Доспулов та ін.
Моделювання є методом, в основу якого покладено процес побудови, аналізу та використання моделей об’єктів, що копіюються, як засобу отримання інформації для виконання завдань кримінального судочинства. Модель – це штучно створена ідеальна або матеріальна система, яка відтворює об’єкт дослідження і здатна змінити його таким чином, що її дослідження сприяє отриманню нової інформації про об’єкт дослідження. У теорії виділяють кримінально-правові та криміналістичні моделі злочину. Кримінальне право досліджує злочин, як правило в статичному вигляді. На відміну від кримінально-правової моделі, криміналістична модель злочину є динамічною.
У криміналістичних моделях, що відтворюють процес вчинення злочину, як перший елемент криміналістичної характеристики злочину необхідно виокремити особу злочинця, другий – поведінку злочинця, третій – навколишнє середовище, з яким взаємодіє злочинець, що містить предмет посягання та відтворює злочин у вигляді матеріальних та ідеальних слідів. Отже, елементи складу злочину досліджуються у криміналістичних моделях не в кримінально-правовому розумінні, а в інших інтерпретаціях, які забезпечують власне криміналістичне пізнання злочину [1, с. 254-255].
Сутність методу моделювання як методу пізнання полягає у створенні моделі, яка здатна замінити оригінал у процесі пізнання. Модель не співпадає з оригіналом, не є тотожною йому, а є подібною до нього залежно від завдань дослідження.
У структурі моделювання виділяють: а) збір інформації для побудови моделі; б) побудова моделі; в) дослідження моделі за допомогою інших методів пізнання; г) оцінка результатів дослідження моделі; д) перенесення нової інформації, яка отримана в результаті дослідження моделі на об’єкт (пізнавані об'єкти, об'єкти, що виступають як засоби пізнання).
У теорії моделювання традиційно виділяють два основні види моделей: ідеальні (уявні) та матеріальні (фізичні). При розслідуванні злочинів використовуються обидва види моделей. Слідчий, розслідуючи подію злочину, безпосередньо збирає доказову інформацію з різних джерел та у різній послідовності, що дозволяє йому уявно відтворити картину події та побудувати модель злочину. При цьому для ідеального моделювання характерні два напрямки дослідження: характер події та шляхи її розслідування. Перший напрям називають ретроспективним моделюванням, а другий - перспективним моделюванням, у вигляді плану розслідування.
Як уже зазначалося, при розслідуванні злочинів також використовуються матеріальні моделі. Для вказаної категорії моделей характерно, що вони є матеріальними об’єктами, створеними слідчим або за його дорученням іншою особою з метою вивчення і дослідження речей, розшуку та ідентифікації осіб та предметів [2, с. 29-30].
Сьогодні в теорії немає однозначного вирішення питання, про те, чи є моделі різновидом доказів, і під час проведення яких дій і заходів отримують дані, що можуть бути залучені у процесі моделювання під час розслідування кримінального провадження. І.М. Лузгін пише, що отримані в результаті використання науково-технічних засобів похідні речові докази або документи можуть бути застосовані як моделі певних явищ, предметів, і навпаки, отримані моделі оригіналів ми можемо розглядати як речові докази похідного характеру. Так, дані отримані в результаті використання науково-технічних засобів у процесі розслідування злочинів і застосовані для досягнення мети моделювання, можуть бути використані у подальшому в кримінальному процесі у вигляді «сумованих» похідних речових доказів. Особливо яскраво така сумована природа речових доказів виявляється у даних, отриманих у результаті застосування комп’ютерної техніки. Так, наприклад, введення за допомогою спеціально розробленої комп’ютерної програми в ЕОМ даних, отриманих в результаті огляду місця події за фактом ДТП, вже сьогодні дає можливість встановити динаміку взаємодії об’єктів, які брали участь у конкретній ситуації. При цьому модель може допомогти з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки події і вирішити питання про дії осіб, які брали в ній участь й інші обставини, якi мають значення для справи [3, с. 158-159].
Моделювання потребує ще подальшого наукового дослідження і як будь-який метод розслідування злочинів, обов’язково має спиратися на достатню науково-технічну та методологічну базу. Це сприятиме вдосконаленню та розширенню сфери застосування моделювання при розслідуванні злочинів.
 
Список використаних джерел:
1. Герасимов Р.Р. Моделювання при розслідуванні злочинів / Р.Р. Герасимов // Часопис Київського університету права. – 2010. – №3. – С.253-256.
2. Батюк О.В. Особливості використання криміналістичних моделей, прийомів та навичок при проведенні слідчих дій / О. В. Батюк // Форум права, 2009. Т. 1. – С. 29-34.
3. Юнацький О.В. Особливості криміналістичного моделювання у пошуково-пізнавальній діяльності слідчого / О.В. Юнацький // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – №4. – О.: Одес. юрид. ін-т НУВС, 2002. – С. 156-160. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція