... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №1
Однією з важливих гарантій забезпечення ефективності законодавства є його наукова обґрунтованість, яка досягається внаслідок постійної і конструктивної взаємодії правотворчих органів і представників юридичної науки. Без належного наукового супроводження правотворчості нормативний масив держави набуває рис безсистемності, хаотичності, техніко-юридичної недосконалості. Особливого значення компетентні оцінки, рекомендації і прогнози фахівців набувають в умовах інтенсивної трансформації правової системи держави, оскільки вони сприяють всебічному осмисленню проблеми, яка потребує нормативної регламентації, та допомагають уникнути багатьох ускладнень і ризиків реалізації норм права в умовах соціальної нестабільності.
Існують різні форми участі науковців у правотворчій діяльності (робота у складі комісій з проектування нормативно-правових актів, розробка наукових концепцій законів, підготовка оглядових матеріалів до законопроектів, експертиза актів законодавства, консультування депутатів тощо). Має значний науковий інтерес встановлення співвідношення різних форм наукової діяльності у сфері правотворчості, зокрема – моніторингу законодавства та експертизи нормативно-правових актів.
Поняття «моніторинг» (англ. monitoring – відстеження, від латинського «monitor» – застережливий, такий, що нагадує) означає постійне спостереження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Воно широко використовується у різних сферах науково-практичної діяльності [1, с. 30]. Моніторинг законодавства визначається у юридичній літературі як систематична, комплексна в межах своїх конституційних повноважень діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій щодо здійснення збору, аналізу та узагальнення інформації про стан законодавства, практику його застосування з метою виявлення його відповідності планованому результату правового регулювання, а також очікуванням учасників законодавчого процесу, судових та інших органів і рівнів влади, інститутів громадянського суспільства і окремих громадян [2, с. 9].
Термін «експертиза» є похідним від латинського «expertus», що означає «обізнаний», «досвідчений», «випробуваний», «звіданий» [3, с. 16]. Експертиза нормативно-правового акта може бути визначена як публічно-правова діяльність особи (групи осіб), які мають спеціальні знання, спрямована на проведення дослідження законопроекту чи нормативного акта на предмет його відповідності об'єктивним вимогам в певній сфері суспільних відносин, а також підготовку, оформлення висновків і рекомендацій щодо даного законопроекту або нормативного акта [4, с. 20–21].
     У юридичній науці відсутня єдина позиція з питання співвідношення моніторингу та експертизи нормативно-правових актів. Досить розповсюдженою є думка, згідно з якою експертиза є складовою моніторингу. Наприклад, Н.А. Полящук переконана, що серцевину кримінологічного моніторингу законодавства становить кримінологічна експертиза. Крім того, на її думку, проведення експертизи актів на основі аналізу корупціогенних чинників полегшується при систематичному правовому моніторингу та контролі, коли виявляються відхилення фактичних дій від нормативних моделей [5, с. 301]. Схожої позиції дотримується О.К. Балдін. Він вказує, що антикорупційна експертиза нормативних правових актів проводиться при моніторингу їх застосування. У разі виявлення корупціогенних чинників відповідний державний орган надсилає зазначені нормативні правові акти з супровідним листом в юридичну службу на антикорупційну експертизу. За результатами проведеної експертизи формулюється висновок, що підписується директором юридичної служби та спрямовується в структурний підрозділ, який здійснював моніторинг [6, с. 330]. Н.В. Мамітова підкреслює, що роль експертизи при здійсненні моніторингу полягає в підвищенні його глибини, всебічності та об'єктивності. Це досягається за рахунок того, що до оцінки спостережень підключаються висококваліфіковані фахівці-експерти, поглиблені знання яких дають змогу провести аналіз і дати відповідні пояснення соціальних процесів і рекомендації щодо їх коригування [2, с. 10].
На нашу думку, моніторинг та експертизу нормативно-правових актів слід розрізняти по декільком підставам.
По-перше, моніторинг являє собою комплексне дослідження низки актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин. Він має характер своєрідної діагностики стану законодавства, відіграє роль «каналу зворотного зв’язку» між правотворчістю та юридичною практикою. Експертиза спрямована на аналіз регулятивних якостей, форми і змісту конкретного нормативно-правового акта або його проекту.
По-друге, моніторинг здійснюється на всіх стадіях правового регулювання, від створення норм права до їх реалізації, а експертиза стосується більшою мірою стадії правотворчості, застосовується при прийнятті нових та при внесенні змін та доповнень до вже існуючих нормативних актів.
По-третє, в процесі моніторингу відбувається постійне, безперервне, систематичне спостереження за реалізацією нормативно-правових актів, інформація оцінюється з наперед заданою періодичністю, а експертиза має разовий, більш конкретизований характер, вона, як правило, здійснюється за рішенням або дорученням уповноважених на те осіб.
По-четверте, моніторинг має ретроспективний характер, його висновки базуються на вже наявних результатах застосування норм права. У експертизі більш чітко вираженою є прогностична складова, експерт має передбачити позитивні та негативні наслідки реалізації досліджуваного акта у майбутньому, в умовах відсутності інформації про ефективність його положень.
По-п’яте, методика проведення моніторингу є більш уніфікованою, у той час як методика здійснення експертизи залежить від її виду (правова, лінгвістична, кримінологічна, антикорупційна, екологічна, гендерна тощо).
Таким чином, моніторинг та експертиза нормативно-правових актів є різними формами наукового супроводження та важливими інструментами забезпечення якості правового регулювання. Вони мають самостійний характер, їм притаманна низка специфічних рис і особливостей, системне поєднання яких створює передумови підвищення ефективності права як регулятора суспільних відносин.
 
Список використаних джерел:
1. Ганеева Ж.Г. Определение понятия «мониторинг» в различных сферах его применения / Ж.Г. Ганеева // Вестник Челябинского университета. Сер. 8. Экономика. Социология. Социальная работа. – 2005. – № 1. – С. 30-33.
2. Мамитова Н.В. Правовая экспертиза российского законодательства: вопросы теории и практики / Н.В. Мамитова // Государство и право. – 2010. – № 11. – С. 5-14.
3. Бырдин Е.Н. Сущность и значение антикоррупционной экспертизы нормативных правовых актов и их проектов / Е.Н. Бырдин, Ю.И. Воронина // Академический вестник. – 2012. – № 1. – С. 16-20.
4. Короткова О.А. Экспертиза законопроектов и законодательных актов: теоретико-правовой аспект: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / О.А. Короткова. М., 2010. – 188 с.
5. Полящук Н.А. Криминологическая экспертиза проектов нормативных правовых актов и криминологический мониторинг законодательства – необходимые меры по предупреждению коррупции / Н.А. Полящук // Проблемы укрепления законности и правопорядка: наука, практика, тенденции. – 2011. – №4. – С. 299-306.
6. Балдин А.К. Особенности проведения антикоррупционной экспертизы нормативных правовых актов в сфере экономической деятельности / А.К. Балдин // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. – 2013. – № 6–1. – С. 329-331. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція