... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №3
Учасники господарських товариств мають право на одержання частини прибутку товариства пропорційно своїм часткам у статутному (складеному) капіталі. Винятки з цього принципу можуть бути передбачені у засновницькому договорі повного та командитного товариства (щодо повних учасників), але при цьому не допускається позбавлення учасника права на участь у розподілі прибутку (ст. 123 ЦК України). Право на отримання дивідендів називають ще переважним правом, тобто таким, що має найважливіше значення серед інших прав учасників [1].
Право на одержання оголошених дивідендів у ЗУ «Про акціонерні товариства» врегульовано не в найкращий спосіб. Так, на думку І.Б. Саракун, недоречно встановлювати імперативну норму про їх виплату виключно грошима (ч. 1 ст. 30). До речі, саме така форма виплати передбачена і у п. .1.2 Принципів корпоративного управління. Очевидно, законодавець у своєму прагненні сприяти грошовій формі виплати дивідендів акціонерам забув поряд з цим передбачити норму, що «за рішенням загальних зборів дивіденди можуть бути виплачені іншим майном у порядку, передбаченому законодавством та внутрішніми документами товариства» [2].
У більшості нормативно-правових актів (ст. 116 ЦК, ст. 88 ГК та ст. 10 ЗУ «Про господарські товариства») право на одержання частини прибутку поєднане в одній нормі з іншою можливістю – правом брати участь у розподілі прибутку. В юридичній літературі така композиція пояснюється єдністю змісту цих прав, що виражається в їхньому майновому характері та залежності один від одного, хоч при цьому ставиться під сумнів конкретизація права на розподіл прибутку правом на отримання прибутку [3].
Для реалізації права на дивіденди необхідна одночасна наявність певних обов’язкових умов:
1. Наявність джерела для виплати дивідендів у вигляді прибутку. Для акціонерних товариств законодавство висуває вимогу про те, що акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру меншого ніж розмір статутного капіталу і резервного капіталу. Для інших суб’єктів господарювання аналогічних обмежень немає. Джерелом виплати дивідендів в акціонерному товаристві може бути прибуток звітного року або нерозподілений прибуток попередніх років. Для власників привілейованих акцій передбачено додаткове джерело виплати дивідендів на випадок відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років: резервний капітал АТ.
  2. Прийняття загальними зборами учасників відповідного рішення про розподіл прибутку, визначення строків та порядку виплати дивідендів. Зобов’язати товариство прийняти рішення про виплату дивідендів у примусовому порядку за наявності прибутку не можна, у тому числі й у судовому порядку. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів тільки за наявності рішення загальних зборів про спрямування прибутку на виплату дивідендів. Установчі документи господарського товариства, зокрема, повинні містити відомості про порядок розподілу прибутку. 
Додаткові вимоги для АТ: статути акціонерних товариств мають містити інформацію про розмір та черговість виплати дивідендів акціонерам — власникам привілейованих акцій, і про порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів. Крім того, щоб уникнути виникнення спорів, у статуті також доцільно передбачити: строк виплати дивідендів після прийняття відповідного рішення загальними зборами про розподіл прибутку; періодичність виплати дивідендів; відповідальність виконавчого органу господарського товариства у разі неповної та несвоєчасної виплати оголошених дивідендів.
3. Перебування у статусі учасника товариства на момент прийняття рішення про виплату дивідендів, а в приватних і публічних акціонерних товариствах – зазначення суб’єкта в переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, на дату його складання [4].
Відповідно до п. 2.1.2. Принципів корпоративного управління право на отримання частини прибутку товариства у розмірі, пропорційному належній акціонерові кількості акцій.
У товаристві повинна бути розроблена прозора дивідендна політика, спрямована на оптимізацію доходів акціонерів та розвиток товариства. Дивідендна політика товариства повинна сприяти реалізації права акціонера на отримання дивідендів. Разом з тим дивідендна політика товариства повинна передбачати випадки, коли виплата дивідендів не дозволяється, зокрема, у разі неповної оплати акцій, або якщо виплата дивідендів може призвести до неплатоспроможності товариства. Дивідендна політика товариства має також враховувати потреби та доцільність у спрямуванні частини прибутку (дивідендів) на розвиток товариства. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі.
Дивіденди повинні бути виплачені товариством протягом трьох місяців з моменту прийняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів.
Отже, довготривала невиплата дивідендів є своєрідною підставою для виникнення корпоративних конфліктів, невдоволень мінори тарних акціонерів діями володільців значного пакету акцій, виникнення підозри у недобросовісній поведінці тощо. На практиці існують різні форми (способи) виплати дивідендів. За рішенням загальних зборів виплата дивідендів може здійснюватися шляхом: виплати грошових коштів через касу товариства; відкриття поточного рахунку в банку; внесення грошових коштів на депозит тощо.
 
Список використаних джерел:
1. Саракун І.Б. Здійснення корпоративних прав учасниками (засновниками) господарських товариств (цивільно-правовий аспект): [монографія] / Саракун І.Б.; Акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва. – К., 2009. – С. 62
2. Саракун І.Б. Перспективи правового забезпечення здійснення корпоративних прав [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov
3. Глусь С.Н. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: дис. … канд.. юрид. наук / С.Н. Глусь  – К., 2000. – С. 130.
4. Ларіонова А.С. Виплата дивідендів засновникам-резидентам / А.С. Ларіонова, Д.Ю.Циплюк // Фінанси, облік і аудит. – 2012. – № 19. – С. 328-329. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція