... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №1
Традиційно, даному виду покарання, як втім, і будь-якому іншому, в Загальній частині КК України присвячена самостійна стаття – ст.53. Відповідно до ч.1 цієї статті, «штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу» [1]. 
Уявляється, що так як штраф є видом покарання, то йому властиві всі ті ж ознаки, які властиві поняттю «покарання». Як видове поняття «штраф» з необхідністю має всі ознаки поняття свого роду – поняття «покарання». Однак, та обставина, що поняття «штраф» є вужчим за змістом, ніж поняття «покарання», зумовлює наявність у першого додаткових ознак порівняно з другим, оскільки, як відомо, зміст поняття зворотно пропорційний його обсягу [2, с.32-33]. 
Отже, визначаючи поняття штрафу, слід виходити з того, що він є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Інтерес викликають видові ознаки штрафу. Вочевидь, що такою видовою ознакою, за якою один вид покарання відрізняється від іншого, є лише одна ознака, а саме – вид прав і свобод засудженого, які підлягають обмеженню при застосуванні того чи іншого покарання, та характер його обмеження [2, c. 34-35]. У питанні про те, які ж саме права і свободи людини обмежує таке покарання, як штраф, усі науковці сходяться на тому очевидному висновку, що штраф як вид покарання обмежує саме право власності особи, яка вчинила злочин. Таким чином, суб’єктивним правом людини, яка вчинила злочин, що підлягає обмеженню при застосуванні такого виду покарання, як штраф, є саме право власності.
Відповідно до ст. 51 КК України штраф визнається найменш суворим видом покарання і саме тому він і поміщений на перше місце в переліку покарань. Цей вид покарання, за умов точного й обґрунтованого визначення його розмірів, спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винної особи. Суд обов’язково має розглядати можливість призначення штрафу у випадках, передбачених Особливою частиною КК України, оскільки штраф можна застосовувати як основне чи додаткове покарання [3].
Розмір штрафу визначає суд, залежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину та з огляду на майнове становище винного, у межах від 30 до 50 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено вищого розміру штрафу. Особливістю цього виду покарання є те, що його розмір установлюють не в абсолютних числах, а в певній кількості неоподаткованого мінімуму доходів громадян, офіційно встановленого законодавством України на момент учинення злочину.
     Суд при призначенні основного покарання у виді штрафу, розмір якого визначений санкцією статті Особливої частини КК у сумі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не може визначити його меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті Особливої частини КК. Тобто такий розмір штрафу, що призначається судом, може бути як більшим, так і меншим за максимальну межу, передбачену санкцією статті Особливої частини КК (але не менше за найнижчу (мінімальну) межу цього виду покарання, визначену санкцією статті Особливої частини КК).
Передбачаючи такий виняток у ч. 2 ст. 53 КК, законодавець закріплює конкретні правові орієнтири, що мають братись до уваги судом при визначенні мінімальної межі штрафу як основного покарання. Такими орієнтирами, зокрема, є: а) розмір заподіяної злочином майнової шкоди; б) розмір отриманого внаслідок вчинення злочину доходу; в) граничний розмір штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України [4, с. 8-9, 10].
Під час оцінювання майнового становища винного враховують розмір: заробітної плати, пенсії чи стипендії винного; грошових доходів від його підприємницької або іншої законної діяльності; доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів; доходів від земельної ділянки, нерухомого та іншого майна; наявність на утриманні непрацездатних осіб тощо. Підлягають урахуванню доходи як у національній, так й іноземній валюті, а також доходи, отримані винним у натуральній формі [3].
Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи, суд може призначити виплату штрафу з розстрочкою сплати шляхом погашення всієї суми призначеного покарання певними частинами строком до року [1]. У разі несплати штрафу та відсутності підстав для розстрочки його виплати, суд замінює несплачену суму штрафу іншими видами покарання. Указану заміну застосовують тоді, коли неможливість сплати виникла у зв’язку з об’єктивними причинами: відсутністю заробітної плати, грошових заощаджень, майна, інших доходів, на які може бути звернено стягнення [3].
У чинному КК КНР штраф передбачений в санкції приблизно 150 статей. Кількість статей, по яким застосовується подібного роду покарання, значно збільшилась порівняно з КК 1979 р. (тільки 20 статей). Злочинами, за вчинення яких КК КНР караються штрафом, є злочини проти порядку соціалістичного ринку, злочини проти власності, злочини проти громадського порядку та порядку управління, злочини, пов'язані з корупцією і хабарництвом [5, c. 30].
     Штраф відноситься до додаткових видів покарання. Він може і нерідко застосовується самостійно. Відповідно до ст. 52 КК КНР покарання у вигляді штрафу призначається в певній сумі згідно з обставинами справи [6]. Таким чином, розміри штрафу в Загальній частині КК України не визначені. Покарання у вигляді штрафу призначається у відповідності з обставинами справи [7]. Суд визначає розмір штрафу з урахуванням обставинами справи, а саме тяжкості вчиненого злочину, не враховуючи при цьому наявну майнову можливість і потенційне матеріальне становище підсудного. 
Визначення розміру штрафу за КК ННР полягає у встановленні його у відсотках або пропорційно до суми незаконно одержаної вигоди, вартості викраденого, розміру злочинного обороту і т.д. 
Так, за КК КНР штраф може становити: 1) від 50 до 200 % від суми реалізації товару (за реалізацію підроблених і неякісних товарів); 2) від однієї до п'ятикратної суми несплаченого податку; 3) від 2 до 10 % від хибно декларованої суми вкладеного капіталу; 4) від 5 до 20 % від суми «відмитих» грошей [8, c. 320].
Існують два основних способи виплати грошового штрафу: він виплачується одноразово протягом встановленого судом строку або в розстрочку. В разі невиплати грошового штрафу протягом визначеного судом часу, він може бути стягнутий примусово. Якщо після закінчення строку штраф не був сплачений, проводиться примусове стягнення. У разі, якщо засуджений не має можливості сплатити штраф в повному розмірі, народний суд повинен стягнути його в будь-який час, коли виявляється майно засудженого для виконання винесеного вироку про сплату штрафу.
У певних випадках, якщо існують непереборні обставини, що перешкоджають своєчасній виплаті грошового штрафу, суд може прийняти рішення про зниження розміру грошового штрафу або про звільнення від цього покарання [9, с. 30].
Отже, проаналізувавши основні положення КК України та КК КНР, які стосуються штрафу як виду покарання, можна зазначити наступне. 
Відповідно до КК України штраф може призначатися як основне і як додаткове покарання, а в КК КНР чітко визначено, що штраф – це додаткове покарання, хоча може застосовуватися самостійно. На мою думку, в КК КНР необхідно більш чітко визначити місце штрафу в системі покарань, оскільки особливістю додаткового покарання є те, що воно застосовується разом з основним, в іншому випадку воно не може визначатися додатковим покаранням. Отже, не зовсім точно розкрита природа штрафу як виду покарання в КК КНР.
Основною відмінністю штрафу як виду покарання за кримінальним законодавством України і КНР є положення, яке стосується розміру штрафу.
В КК України є визначені розміри штрафу, а саме закріплено мінімальний і максимальний розмір. Однак, в особливих випадках розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу. При цьому в КК КНР не визначені розміри штрафу, в зв’язку суд в кожному конкретному випадку визначає його розмір самостійно.
Також в КК України безпосередньо закріплено, що суд визначає розмір штрафу залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного. На відміну від КК КНР, де суд при визначені розміру штрафу враховує лише тяжкість злочину.
Як і КК України, так і КК КНР передбачає можливість виплати штрафу у розстрочку. При цьому в КК України чітко визначені строки, а саме розстрочка надається до одного року, а за кримінальним законодавством КНР строк розстрочки безпосередньо визначається судом без будь-яких обмежень.
У разі несплати штрафу за КК України передбачено його заміна на інші види покарання. Тобто у разі не сплати штрафу у встановлені строки суд замінює його на інші види покарання. Отже, особа в будь-якому випадку буде нести відповідальність за вчинений злочин. Що стосується КК КНР, то  там зазначено, що у разі не сплати штрафу у встановлені строки суд може стягнути його в примусовому порядку, а в силу непереборних обставин, коли дійсно є труднощі для внесення штрафу, може, прийнявши їх до уваги, знизити покарання у вигляді штрафу або звільнити від нього. Таким чином, в КК КНР не передбачено заміну штрафу іншим видом покарання, як в Україні. Також в КНР можуть знизити розмір штрафу або звільнити особу від його сплати, що є неприпустимо для кримінального законодавства України.
Таким чином, штраф як вид покарання за КК України та КК КНР має багато спільних ознак, та однакову мету, а саме обмеження майнових прав засудженого. Однак в частині, що стосується його призначення і виконання КК України та КК КНР має ряд особливостей, які відрізняють штраф як вид покарання в Україні та Китаї.
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України від 29.06.2001. – 2001. – № 25. – ст. 131.
2. Попрас В.О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України [Текст]: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / В.О. Попрас. – Х., 2007. – 234 с. 
3. Мостепанюк Л.О. Тлумачення статті 53 Кримінального кодексу України в контексті останніх законодавчих змін / Л.О. Мостепанюк // Юридичний часопис. – 2012. – № 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/ 6692/%CC#chapter. 
4. Берзін П.С. Деякі особливості визначення розміру покарання у виді штрафу за новою редакцією ст. 53 Кримінального кодексу України від 15 листопада 2011 року / П.С. Берзін // Право і громадянське суспільство. – 2012. –№ 1. – С. 8-14. 
5. Имамов Э.З. Наказание в уголовном праве КНР / Э.З. Имамов // Советская юстиция. – М.: Юрид. лит., 1989. – № 11. – С. 30-31. 
6. Уголовний кодекс КНР [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ukknr.ucoz.ru/index/0-4.
7. Комментарии к основным положениям общей части УК КНР [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.asiabusiness.ru/law/law1/criminalcode/comment/#3. 
8. Додонов В.Н. Сравнительное уголовное право. Общая часть: [монография] / В.Н.Додонов. Под общ. и науч. ред. д.ю.н., профессора, заслуженного деятеля науки РФ С.П.Щербы. – М.,2009. – 448 с.
9. Курс уголовного права. Том 2. Общая часть. Учение о наказании / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, И.М. Тяжковой. М.: ИКД “Зерцало-М”, 2002. – 464 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція