... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №6
Євроінтеграційні прагнення України, посилення внутрішніх і зовнішніх загроз її безпеці зумовлюють необхідність подальшого реформування Служби безпеки України як одного з основних суб’єктів забезпечення державної безпеки з урахуванням позитивного досвіду функціонування відповідних органів безпеки країн Європейського Союзу.
Проблема реформування Служби безпеки України не є новою. Відповідно до Концепції реформування Служби безпеки України, затвердженої Указом Президента України № 249/2008 від 20.03.2008 (далі – Концепція), упродовж останніх років проведено низку конкретних правових та організаційних заходів з удосконалення правового статусу СБ України. Дослідженню вказаного питання присвятили свої наукові праці О.Ф. Бєлов [1, с. 26; 6, с. 104], В.В. Крутов [1, с. 23], В.А. Тимошенко [1, с. 39], В.Г. Пилипчук, М.О. Будаков, В.М. Гірич [2, с.50] та інші відомі учені. Водночас такі чинники, як підписання у березні 2014 року у Брюсселі політичної частини Угоди про асоціацію з Європейським союзом, досягнення домовленостей щодо підписання економічної частини цієї Угоди після проведення президентських виборів в Україні, виникнення нових та загострення чинних викликів і загроз державній безпеці зумовлюють актуальність подальшого дослідження конкретних шляхів реформування СБ України.
Метою реформування Служби безпеки України у Концепції визначено створення ефективної, динамічної та гнучкої в управлінні, укомплектованої високопрофесійними фахівцями, забезпеченої сучасними матеріальними і технічними засобами спеціальної служби, приведення завдань, функцій і напрямів її діяльності у відповідність із сучасними потребами забезпечення національної безпеки у сфері державної безпеки, захисту людини і громадянина, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз у контексті реалізації державної політики національної безпеки та інтегрування в європейські безпекові структури.
Крім цього, Концепція закріпила основні напрями реформування Служби безпеки України, а саме: підвищення рівня довіри суспільства до Служби безпеки України як ефективного, демократичного, контрольованого громадськістю державного органу; удосконалення системи стратегічного планування, періодичного проведення заходів Комплексного огляду у Службі безпеки України як складовій сектору безпеки України; чітке визначення пріоритетів діяльності регіональних органів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України з урахуванням специфіки проявів зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України у сфері державної безпеки на національному та регіональному рівнях; надання пріоритету співробітництву з громадянами та іншими особами, в тому числі на договірних засадах, та здійснення їх правового і соціального захисту; упровадження нових форм і методів роботи з інформацією, орієнтованих на формування інформаційної бази для обґрунтованого прийняття управлінських рішень в оперативно-службовій діяльності, захисту телекомунікаційної мережі та системи електронного документообігу; надання пріоритету попередженню правопорушень, виявленню негативних тенденцій з метою своєчасного запобігання протиправним посяганням на національну безпеку України; підвищення ефективності міжнародного співробітництва Служби безпеки України з урахуванням сучасних тенденцій розвитку та реформування безпекових структур; визначення критеріїв оцінки результативності діяльності Служби безпеки України, в тому числі відкритих для громадськості [3].
Вважаємо, що закріплені Концепцією мета та напрямки реформування органів державної безпеки, а також визначені у їх межах завдання залишаються актуальними у сучасних умовах, які склалися у суспільно-політичній, зовнішньополітичній та безпековій сферах життєдіяльності України. 
Враховуючи політику України на шляху до євроінтеграції, вагомого значення набуває потреба врахування відповідного позитивного досвіду країн-членів ЄС і НАТО. Відповідне завдання випливає з прийнятих вищим керівництвом держави рішень, міжнародних домовленостей та нормативно-правових актів України [4]. 
Як свідчать результати наукових досліджень, спеціальні служби та правоохоронні органи країн ЄС і НАТО не є однотипними і відрізняються за порядком створення, підпорядкування, законодавчою регламентацією їх діяльності, структурною побудовою тощо. За системою організації і контролю спецслужби європейських країн можна умовно розділити на три моделі: американська (підпорядкування президенту країни), британська (підпорядкування прем'єр-міністру) і французька (підпорядкування президенту і прем'єр-міністру). Наявність різних моделей об'єктивно призводить до відмінностей в організаційній побудові системи контролю за спецслужбами у різних країнах. Основні принципи побудови системи контролю над службами внутрішньої безпеки і правоохоронними органами визначені рекомендаціями ПАРЄ 1402 (1999), 1713 (2005). При вирішенні проблем сектору безпеки, країни ЄС і НАТО, крім зазначених рекомендацій, керуються національними інтересами, власним законодавством, традиціями та історичним досвідом [4]. З огляду на викладене, вирішення найбільш важливих питань організації та підпорядкованості Служби безпеки України має здійснюватися, на наш погляд, з урахуванням результатів конституційної реформи, проведення якої планується в Україні. 
До проблем, які, на нашу думку, потребують вирішення найближчим часом, слід віднести уточнення сфери суспільних відносин, врегулювання яких покладається на СБ України та її органи. Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про Службу безпеки Україниˮ, СБ України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України [5]. Водночас визначення понять “державна безпекаˮ, “забезпечення державної безпекиˮ, “суб’єкт забезпечення державної безпекиˮ, “система забезпечення державної безпекиˮ відсутнє у зазначеному вище законі та інших нормативно-правових актах України. На наш погляд, ці терміни мають бути закріплені у новому Законі України “Про Службу безпеки Україниˮ. Це дозволить створити необхідну законодавчу основу для уточнення компетенції СБ України, її розмежування з компетенцією інших державних органів. 
З огляду на те, що Служба безпеки України виконує найбільший у порівнянні з іншими суб’єктами обсяг завдань щодо безпосередньої протидії загрозам державній безпеці, пропонуємо визначити її статус як спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері забезпечення державної безпеки та надати повноваження здійснювати координацію дій інших суб’єктів під час практичної діяльності щодо виконання завдань у цій сфері. На наш погляд, це сприятиме підвищенню стійкості системи забезпечення державної безпеки в Україні та її здатності оперативно та дієво реагувати на нові загрози та виклики. Такої думки дотримуються відомі фахівці у сфері безпекознавства. Як зазначають Бєлов О.Ф., Литвиненко О.В., “законодавче покладання координаційної функції у сфері державної безпеки на СБ України, створення чітких і дієвих процедур її реалізації дозволить суттєво підвищити ефективність функціонування українських органів сектору безпеки, насамперед служб внутрішньої безпеки, розвідувальних органів, поліції і жандармерії, із відвернення та нейтралізації актуальних і потенційних загроз національній безпеці. Відповідно і з реалізації життєво важливих національних інтересів України, серед яких чільне місце посідає європейська інтеграціяˮ [6, с.104].
У цій роботі нами згадані лише окремі проблемні аспекти реформування СБ України. До інших актуальних питань, відповідь на які має бути надана науковцями та практиками найближчим часом, належать удосконалення механізмів контролю (зокрема, з боку громадянського суспільства) за діяльністю СБ України та інших суб’єктів сектору безпеки, оптимізація чисельності, функцій, системи та структури органів забезпечення державної безпеки, підвищення рівня професійної підготовки співробітників цих органів з відповідним покращенням їх матеріально-технічного та соціального забезпечення. 
 
Список використаних джерел:
1. Реформування сектору безпеки України: отриманий досвід: матеріали міжнародної конференції “Україна – НАТО (Київ, 18 травня 2006 р.) / Женевський центр демократичного контролю над збройними силами, Рада національної безпеки і оборони України, Організація Північноатлантичного договору – НАТО за заг. ред. О.С. Бодрука. – К.: НІПМБ, DCAF, 2006 – С.98. 
2. Система організації управління і правового забезпечення діяльності спецслужб (досвід країн Європейського Союзу та Північної Америки): аналіт. доп. / В.Г. Пилипчук, М.О. Будаков, В.М. Гірич. – К.: НІСД, 2012. – 56 с. 
3. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року “Про Концепцію реформування Служби безпеки Україниˮ: Указ Президента України від 20 березня 2008 року № 249 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 2229-12.
4. Демократичний контроль [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=65649&cat_id=83189 
5. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 № 2229-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/249/2008. 
6. Бєлов О.Ф. Система стратегічного управління сектором безпеки України: стан, проблеми і перспективи розвитку / О.Ф. Бєлов, О.В. Литвиненко // Стратегічні пріоритети. – К.: Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. – 2011. – № 1. – С.104. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція