...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №2
Притягнення винних суб’єктів до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень у сучасних умовах відіграє важливу роль у системі заходів, спрямованих на запобігання і протидію корупції як і в Україні, так і у світі. Гарантією реалізації цих заходів є функціонування чіткого та зрозумілого процесуального порядку їх застосування. Хоча в Україні наявна широка нормативна база, але їхня реалізація та правоохоронна діяльність залишаються неефективними. У зв’язку з цим здійснення провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення потребує детальнішого врегулювання та вдосконалення, спираючись на міжнародні стандарти, що і зумовлює актуальність обраної теми.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення стало об’єктом досліджень таких українських вчених, як В.Б. Авер’янов, Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, С.С. Гнатюк, Е.Ф.Демський, Є.В. Додін, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, О.І.Остапенко. Протягом останніх років особлива увага зосереджувалася саме на проблемах складу адміністративних корупційних правопорушень, відмежування корупційних проступків від злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.
Корупційне адміністративне правопорушення – протиправне, винне, умисне, що посягає на встановлений порядок управління, використання суб’єктом корупції, наданих йому службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигод або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди суб’єкту корупції, або її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей, і за яке передбачено адміністративну відповідальність[2, с. 28].
Антикорупційне законодавство України насамперед базується на попередньому досвіді – Закон України від 5 жовтня 1995 р. «Про боротьбу з корупцією», де вперше було передбачено адміністративну відповідальність за корупційні правопорушення, на чинному Законі України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 7 квітня 2011 р., на Главі 13-А КУпАП «Адміністративні корупційні правопорушення», а також на міжнародних договорах, ратифікованих Верховною Радою України, а саме Стамбульський план дій з боротьби проти корупції для Азербайджану, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизької Республіки, Російської Федерації, Таджикистану та України. Хоча незважаючи на вжиті заходи, під час розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення виникають проблеми, що не можуть бути однозначно вирішені, а порядок адміністративного провадження не можна визнати таким, що повністю задовольняє потреби протидії корупції.
Провадження у справах про корупційні правопорушення – це діяльність спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, регламентована адміністративно-процесуальними нормами, спрямована на виявлення, адміністративне розслідування та розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосування в необхідних випадках адміністративних стягнень. Більш формальне провадження в справах про корупційні правопорушення можна визначити як систему процесуальних дій і правовідносин, що виникають між учасниками даного виду юридичного провадження в процесі здійснення адміністративної відповідальності [2, с. 36].
Механізм протидії корупції передбачає функціонування спеціально уповноважених суб’єктів у цій сфері. До них віднесено, згідно з частиною п’ятою ст. 5 Закону, органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. Перелік суб’єктів, які уповноважені на складання протоколів про адміністративні корупційні правопорушення, зазначено у ст. 255 КУпАП. Але правом складати протокол про адміністративне корупційне правопорушення досі наділені органи, що вже не належать до системи спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. Тому ст. 255 КУпАП слід привести у відповідність із частиною п’ятою ст. 5 Закону. А зменшення кількості спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції відповідає вимогам четвертої рекомендації Стамбульського плану дій з боротьби проти корупції.
Слід також зазначити, що законодавством не передбачено, протягом якого строку після виявлення корупційного правопорушення уповноважений суб’єкт повинен скласти відповідний протокол. А це у свою чергу призводить до можливості ухилення правопорушника від відповідальності або неможливості накладення адміністративного стягнення у зв’язку із закінченням передбачених законом строків (п. 7 ст. 247 КУпАП) внаслідок невиправданого зволікання чи навмисне затягування при складанні протоколу.
Ще однією проблемою є зазначення обов’язкових відомостей про особу порушника. На думку О.З. Гладуна [1], необхідно також вказувати реєстраційний номер облікової картки платника податків у протоколі про адміністративне корупційне правопорушення, а також у постанові про накладення адміністративного стягнення за його вчинення. Це подолає невідповідні між положення КУпАП і Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції».
Також удосконалення потребує порядок збирання уповноваженими суб’єктами відповідних доказів, оскільки чинним КУпАП він практично не врегульований. І ще одним проблемним питання залишається виконання судових рішень. 
Отже, провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення характеризуються наявністю певних проблем, вирішення яких потребує внесення відповідних змін до чинного законодавства.
 
Список використаних джерел:
1. Гладун О.З. Проблемні аспекти провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення О.З. Гладун // Вісник Вищої ради юстиції. – № 3 (15). – 2013. – С.34-45.
2. Юридична відповідальність за корупційні правопорушення: навч.посб. / С.М. Клімова, Т.В. Ковальова, М.О. Тучак. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2012. – 200 с. {jcomments on}

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція