... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №2
Підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою протиправної (умисної чи необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління. Незважаючи на те, що визначення адміністративного правопорушення, адміністративного проступку отримали певне законодавче закріплення та наукове обґрунтування, серед науковців все ще   існують дискусії щодо визначення цих понять. Одні стверджують, що ці поняття є тотожними та можуть використовуватися як синоніми, а інші ж, в свою чергу, запевняють, що ці поняття є різними і повинні існувати самостійно один від одного [1, с. 199].
Виходячи зі статті 9 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. 
Адміністративний проступок можна розглядати з різних точок зору. Наприклад, у загальносоціальному значенні адміністративний проступок розглядається як антисоціальна або шкідлива для суспільства дія, яка спрямована на знищення основ цивілізованого життя та порушує норми [2, с. 265]. 
Розглядаючи різні погляди науковців, їх можна поділити на дві групи: тих, хто використовує ці поняття, як синоніми та тих, хто розмежовує.
Зокрема, Д.М. Лук’янець вважає, що фактичну підставу адміністративної відповідальності складає адміністративне правопорушення (проступок). У своєму дослідженні автор не розмежовує ці два поняття – поперемінно їх використовує, характеризуючи ознаками, елементами складу правопорушення і проступку. 
Думку, схожу з позицією Д.М. Лук’янця щодо співвідношення понять «адміністративне правопорушення» і «адміністративний проступок», висловлює А.С. Васильєв, який зазначає, що адміністративна відповідальність застосовується щодо організаційно непідпорядкованих суб’єктів за порушення адміністративно-правових обов’язків, які утворюють склад особливого правопорушення – адміністративного проступку. Досліджуючи поняття і склад підстав адміністративної відповідальності, автор у своїй праці використовує виключно поняття «адміністративний проступок» [3, с. 45-47].
Таке розуміння співвідношення зазначених понять і закріплення їх у законодавстві є не досить виправданим, адже Конституцією України (п. 22 ст. 92) закріплено лише термін адміністративне правопорушення, а відповідно до ст. 8 Основного закону України Конституція України має найвищу юридичну силу, тобто закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. А в теорії права, в першу чергу, досліджується правова природа правопорушення, а вже через нього виводиться поняття проступку.
Зокрема, В.М. Бевзенко вважає, що досліджувані поняття є нетотожними, оскільки адміністративне правопорушення передбачає порушення будь-якої адміністративно-правової норми – незалежно від того, чи передбачено за це відповідальність. Адміністративний проступок слід розглядати як вид адміністративного правопорушення, за яке встановлено адміністративну відповідальність [1, с. 200].
Ці поняття мають право на власне рівноправне існування. Так, термін «адміністративний проступок» міг би залишити власне значення, саме те, що закріплюється чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення. Термін же «адміністративне правопорушення» мав би означати порушення всіх норм в галузі адміністративного права, виключаючи адміністративні проступки. Тобто зміст терміну «адміністративне правопорушення» мав би бути значно ширшим, ніж визначений Кодексом у даний час [3, с. 49].
Тому можна зробити висновок, що адміністративний проступок – категорія похідна від адміністративного правопорушення. Визначальним фактором щодо розмежування і формулювання цих понять мають стати відповідні положення Конституції України. «Адміністративний поступок» та «адміністративне правопорушення» слід розглядати як окреме та загальне, диференційовано закріплюючи у законодавстві систему відповідних адміністративних стягнень.
Слід зазначити, що розмежування понять «адміністративний проступок» та «адміністративне правопорушення» має виключно науково-теоретичний характер, адже у законодавстві та практиці ці терміни використовують як синоніми. 
У зв’язку з тим, що у КУпАП застосовуються ці два поняття, доцільно було б визначити критерії розмежування правопорушення на проступки і власне адміністративні правопорушення, так як назва вказаного кодексу не зовсім точно відповідає суті питання, які ним регулюються. Таке розмежування має передусім практичне значення, оскільки в КУпАП та низці інших адміністративних нормативно-правових актів використовують виключно поняття «адміністративне правопорушення» або «правопорушення», що природно виникає питання: навіщо в законодавстві використовувати поняття, яке не відіграє ролі ні у конкретному нормативно-правовому акті, ні у правозастосовній практиці [2, с. 268].
Виходячи з науково-теоретичного розмежування понять «адміністративне правопорушення» та «адміністративний проступок», їхні ознаки мають отримати законодавче підґрунтя, позаяк виступають підставою адміністративної відповідальності, впливають на кваліфікацію дій чи бездіяльності порушника вимог закону, передбачають можливість застосування заходів адміністративного впливу, вибір відповідного виду і розміру стягнення. 
 
Список використаних джерел:
1. Бевзенко В.М. Правові та лінгвістичні аспекти співвідношення понять “адміністративний проступокˮ та “адміністративне правопорушенняˮ / В.М. Бевзенко // Університетські наукові записки. – 2005. – №4 (16). – С. 199-202 с.
2. Волощук А.М. Розмежування кримінальних правопорушень та адміністративних проступків у контексті положень реформи адміністративного та кримінального законодавства України / А.М. Волощук // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2012. – №4. – С. 264-273.
3. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: [монографія] / Д.М. Лук’янець. – К.: НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – 2001. – 220 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція