... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №1
Спочатку Ми хотіли би визначити поняття та ознаки юридичних колізій для більш повного та змістовного розуміння їхнього утворення та існування в законодавстві.
Юридична колізія – неузгодженість (розбіжність, зіткнення) норм, пов’язана з особливостями регулювання одних і тих же або подібних суспільних відносин різними правовими актами. Різновидом юридичних колізій є колізії в законодавстві – суперечності норм, які містяться в правових приписах різних законодавчих актів, що регулюють однакові фактичні відносини [1, c. 409].
Ознаки колізій у законодавстві:
1) виникають тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві; не можуть утворюватися між нормами, вираженими в інших формах права, а також між нормою права й актом ЇЇ тлумачення, між актами тлумачення;
2) виникають з приводу регулювання однакових фактичних обставин;
3) утворюються тільки у випадку різного регулювання однакових фактичних обставин принаймні двома нормами права [1, c. 411].
17 липня 1997 року Верховною Радою України була ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї. Відповідно до ст.9 Конституції України вимоги Конвенції і практика Європейського суду стали частиною національного законодавства країни [2].
Актуальність проблеми, що досліджується в рамках цієї роботи, підтверджується тим, що для української правової системи визнання практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини ”.) є новим і незвичним явищем.
Таким чином законодавець зобов’язав суддів у своїй роботі використовувати практику Європейського Суду як норми права. Де-юре практика ЄСПЛ визнається джерелом права в Україні з 30 березня 2006 р., коли Закон набув чинності.
Вважається, що існують дві основні умови ефективного застосування практики ЄСПЛ в Україні: перша – це обізнаність та висока професійна свідомість суддів усіх рівнів та спеціалізацій; друга – системність та узгодженість законодавчих актів України, що регулюють процес виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ.
Одною з основних причин колізій в українському законодавстві щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини, на наш погляд є проблема узгодженості термінології, що використовується в законодавчих актах України з приводу виконання рішень ЄСПЛ та її відповідності таким самим текстам Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (КПЛ).
Викликає сумнів використання терміна “Рішення”. Як це визначено у ст. 1 редакції Законопроекту [3], “Рішення – а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справах проти України”. 
Останній офіційний переклад Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на українську мову, який затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року, не враховує розмежування зазначених понять (їх перекладено, відповідно, як “рішення” та “рішення по суті”). Пропонуємо в новій редакції врахувати зазначені термінологічні особливості автентичних текстів ЄКПЛ. Тим більше, що у міжнародно-правовій доктрині та практиці існує підхід щодо розмежування понять “рішення ЄСПЛ” та “постанова ЄСПЛ” [4, с. 3].
Отже, немає сумніву, що існують колізії в українському законодавстві щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини, але наразі велика кількість юристів, маючи достатню наукову базу, мають змогу знаходити шляхи вирішення цих колізій, які можуть суттєво покращити виконання рішень Європейського суду з прав людини та виключити помилкове тлумачення рішення останнього. Законодавчим органам України, на нашу думку, необхідно брати до уваги такі наукові здобутки сучасних юристів та сприяти збільшенню кількості та поліпшенню якості цих здобутків.
 
Список використаних джерел:
1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник / О.Ф. Скакун. – Х.: Еспада, 2009. – 752 с.
2. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Закон України від 17.07.1997 року // Відомості Верховної Ради України. –1997 р. –№40. – Ст.263.
3. Про внесення змін до Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”: проект Закону України від 29 квіт. 2010 р. № 6358 [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=37624
4. Анцупова Т.О. Колізії в законодавстві України щодо виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини / Т.О. Анцупова // Європейські студії і право. – 2010. – № 2 (477). – 01 липня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція