... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №1
У більшості країн світу Конституція займає особливе місце, і відрізняється від інших нормативно-правових актів такими особливостями, як верховенство, легітимність, стабільність. Саме з цим особливим положенням Конституції тісно пов’язане поняття конституціоналізму, яке передбачає що здійснення всіх процесів у державі повинно відбуватись у відповідності до Конституції. Але на практиці приписи, закріплені на конституційному рівні, нерідко не втілюються належним чином в життя, і саме тому на сучасному етапі розвитку конституційного ладу є актуальним дослідити діючі системи захисту Конституції у різних країнах та визначити найбільш ефективні з них.
Вказана проблематика досить детально досліджується як вітчизняними науковцями у сфері конституційного права, так і їх зарубіжними колегами. Зокрема ця проблема досліджується в працях таких вчених як: М. Горшенєв, А. Портнов, К. Закоморна, Н. Вітрук, В.Ковальчук, В. Скомороха, Р. Марчук, В. Рiяка, М. Савчин, М. Савчин, А. Портнов, А. Портнов, Б.Страшун, Д. Руссо, В. Шаповал, Ю. Юдин та ін.
Більшість з цих дослідників у своїх роботах виділяють дві основні моделі конституційного контролю: американську та європейську. 
Велика кількість вчених пов’язує виникнення конституційного контролю із появою перших писаних Конституцій. З цим важко не погодитись, оскільки з появою Верховного закону створювалась можливість для формулювання висновку про недійсність законів, що суперечать конституції країни, а також про перевірку законів з точки зору їх відповідності конституції. Але в той же час існує погляд, згідно якого ідея, що не всі правові акти мають однакову юридичну силу, а отже, одні з них перебувають у ієрархічній залежності від інших, зародилася в XVII столітті в Великобританії. Насамперед дослідники пов’язують витоки конституційного контролю в цій країні із діяльністю Таємної Ради як органу, що існував у Британській короні, основним завданням якого було визнання недійсними статутів, виданих легіслатурами (законодавчими органами) колоній, у разі їх невідповідності колоніальним хартіям чи загальному праву. 
Але визначною є точка зору про зародження конституційного контролю у класичному вигляді саме у країні з писаною Конституцією, а саме США. Так В. Шишковський, вивчивши практику судового комітету Таємної Ради зазначає, що в рішеннях, винесених вказаним органом у 1776-1787 роках, а також у справі Вінтропа проти Лехмера 1727 року, суд скасував дію закону, визнавши його таким, що суперечить конституції штату. Тобто саме американський континент став батьківщиною однієї із класичних моделей конституційного контролю, а саме американської. 
Така система конституційного контролю діє на сьогодні в США, Канаді, Японії, Австралії, Індії, Скандинавських країнах, Швейцарії та ін. Головною рисою американської моделі є те, що всі конституційно-правові питання й суперечки розглядаються судами загальної юрисдикції при здійсненні звичайного судочинства в конкретних справах – кримінальних, цивільних, адміністративних, або ж виключно верховним судом певної країни, але в межах судів загальної юрисдикції [1, c. 35]. Тобто в деяких державах перевірку конституційності законів та інших актів публічної влади здійснюють усі суди країни від нижчих до вищого (наприклад, у США, Аргентині, Мексиці, Скандинавських країнах, Японії) – таку систему називають децентралізованою; а в інших тільки Верховний Суд, у тому числі в ряді федеративних держав – вищі судові інстанції суб’єктів федерації (наприклад, в Австралії, Індії, Канаді, Малайзії) – така система зветься централізованою. 
Досить тривалий час така система конституційного контролю була єдиною, поки у 1920 році в австрійському Федеральному Конституційному Законі було передбачено створення спеціалізованого Конституційного суду, який не входить до системи судів загальної юрисдикції. З цього моменту бере свій початок європейська модель конституційного контролю. Вона також має два різновиди: австрійський і французький типи [2, c. 553]. В основу австрійської моделі покладено механізм здійснення конституційного контролю спеціальними конституційними судами, що входять до системи вищих органів судової влади держави (Австрія, Білорусь, Іспанія, Італія, Польща, Росія, Таджикистан, Україна, ФРН та ін.). За французької моделі суб’єктом здійснення конституційного контролю є спеціальний квазісудовий орган (у Франції з 1958 р. – Конституційна Рада, у Португалії з 1976 по 1982 р. – Революційна рада, в Угорщині з 1983 по 1989 р. – Конституційно-правова рада, в Ірані з 1979 р. – Рада з дотримання Конституції, у Казахстані з 1995 р. – Конституційна рада тощо).
Межі повноважень органів конституційної юстиції в різних країнах неоднакові і залежать від низки факторів, у т.ч. не тільки від моделі конституційного контролю, але й від особливостей національної правової системи, характеру виконуваних цими органами функцій тощо. Але на сьогодні можна виділити два головних напрямки в еволюції світових моделей конституційного контролю: перший – збільшення обсягу норм права, що перевіряються на предмет конституційності, другий – розширення кола суб’єктів і можливостей для звернення до органів конституційної юстиції.
Говорячи про найбільш ефективну модель захисту Конституції, ми не можемо бути однозначними: звичайно юрисдикція органів конституційної юстиції за американської моделі є a priori ширшою, ніж за європейської, вона за визначенням здійснюється судами загальної юрисдикції, яким підвідомчі будь-які юридичні спори, проте у континентальній системі ці повноваження здійснюють спеціалізовані органи, які займаються виключно проблемами конституційного судочинства, що сприяє більш кваліфікованому розгляду справ і відсутності перевантаженості цих судів.
Отже на даний час у більшості країн світу існують структуровані механізми захисту Конституції, що переважно засновані на двох класичних моделях: американській та європейській. В кожній країні ці системи сформувались історично і являють собою певне відображення національної системи права кожної країни. Останнім часом стає все більш помітна дифузія зазначених моделей, тобто створення різноманітних змішаних типів, а також заснування різноманітних релігійних, насамперед в мусульманських країнах, систем контролю, що свідчить про подальший розвиток цього інституту, його вдосконалення і підлаштування під сучасні умови становлення конституційного ладу у різних країнах світу. Як свідчить сучасний стан розвитку названих моделей конституційного контролю, можна беззаперечно прогнозувати посилення тенденції до їх подальшого взаємопоглинання. 
 
Список використаних джерел:
1. Григор’єв В.А. Європейське моделювання конституційної юстиції в Україні / В.А.Григор’єв // Вісн. Запоріз. нац. унту. Серія: Юридичні науки. – Запоріжжя, 2010. – Вип. 4. – С.34-39.
2. Пілюк С.В. Сучасні моделі конституційного контролю / С.В. Пілюк // Форум права: електрон. наук. фахове вид. / ХНУВС. – 2012. – № 3. – С. 550-557. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція