...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №5
Процесуалізація оперативно-розшукової діяльності є наслідком пошуків законодавчого вирішення проблем розбудови ефективного механізму протидії злочинності. Детальна правова регламентація кожної із визначених законом негласних слідчих (розшукових) дій, установлення процесуального керівництва прокурора над досудовим розслідуванням, забезпечення повноцінного судового контролю за організацією інтрузивних дій, процесуальні гарантії ознайомлення зацікавлених сторін з результатами їх провадження, є безперечними аргументами у суперечці на користь того, що негласні слідчі (розшукові) дії не можуть виступати інструментом безпідставного кримінального переслідування, адже встановлені процесуальним законом засади їх організації та здійснення реально забезпечують винятковість їх проведення та можливість усебічного контролю як з боку держави, так зі сторони об’єкта переслідування. Отримана інформація може набути статусу доказів лише за рішенням суду під час розгляду матеріалів кримінального провадження, у разі дотримання встановленого законом порядку їх здійснення, перевірки та оцінки прокурором. Злиття у системі слідчих дій гласних та негласних методів здобуття інформації про підготовлювані та вчинені злочини, при одночасному посиленні конституційних гарантій прав і свобод особи, є ефективним інструментом протидії злочинності, що слугуватиме вирішенню завдань кримінального судочинстві у масштабах усієї країни та виступатиме запорукою високого рівня правопорядку в державі [1, с. 15-23]. 
Діючий Кримінальний процесуальний кодекс України в корені змінив структуру досудового розслідування кримінальних правопорушень, у зв’язку з чим до законодавства України про оперативно-розшукову діяльність внесено низку змін та доповнень. Зокрема, змінилося розмежування між ОРД та кримінальним провадженням, у відповідності до КПК України скориговано систему оперативно-розшукових заходів, розширено предмет прокурорського нагляду в оперативно-розшуковій діяльності. Проте, глибокий аналіз змісту вітчизняних та зарубіжних нормативних актів, практичного досвіду у цій сфері, літературних джерел, свідчить про те, що сама концепція правової регламентації оперативно-розшукової діяльності на Україні потребує кардинального перегляду. Загальний ріст злочинності, в тому числі в латентних формах, викликає необхідність використання з боку держави радикальних засобів виявлення та протидії цим суспільно небезпечним явищам на самих ранніх стадіях їх підготовки та вчинення. У цьому контексті постає проблема щодо необхідності існування якісних нормативних актів, що б забезпечували її здійснення. 
Безперечно, низка нововведень до кримінального процесуального законодавства є поступальним кроком законодавця у напрямі приведення вітчизняного кримінального судочинства у відповідність до світових та європейських стандартів. Заслуговують на підтримку та схвалення кримінальні процесуальні норми, що забезпечують максимально швидке реагування органами досудового розслідування на повідомлення про вчинений злочин, із яких джерел воно б не надходило. Слід підкреслити, що за чинним КПК України сам факт початку кримінального провадження не має публічного характеру, що забезпечує можливість органу досудового розслідування максимально ефективно використати весь процесуальний інструментарій щодо встановлення події злочину, місця, способу та обставин його вчинення; підозрюваних осіб, свідків, потерпілих, місць збереження предметів і документів, що можуть виступати доказами у кримінальному провадженні тощо. Усі дії щодо розкриття та розслідування злочинів, повинні бути здійснені у розумні строки, дотримання який забезпечує конституційне право особи на незастосування щодо неї неправомірних обмежень та на справедливий присуд. Таким чином, нормативно-правова регламентація досудового розслідування за КПК України абсолютно прозоро відображає дію принципів справедливості, розумної доцільності та процесуальної економії. Їх вияв має місце в тому, що кримінальне провадження розпочинається негайно після вчинення злочину, з метою його розслідування та розкриття можуть проводитись гласні та негласні слідчі (розшукові) дії. Відомості, що стосуються предмета досудового розслідування, за умови дотримання встановленого кримінальним процесуальним законом порядку їх одержання, підлягають використанню у доказуванні на судових стадіях кримінального провадження. Якщо у передбачені законом строки достатніх доказів щодо винуватості у вчиненні злочину не зібрано, особа не притягується до кримінальної відповідальності; за умови, що на стадії розгляду матеріалів кримінального провадження докази винуватості особи спростовуються, щодо неї постановлятиметься виправдувальний вирок. Закріплений у діючому КПК України процесуальний порядок початку досудового розслідування забезпечує швидке та адекватне реагування уповноважених суб’єктів щодо реалізації інформації про вчинений злочин та в цілому скорочує час й підвищує ефективність кримінального провадження. Слід підкреслити, що за КПК України сам факт початку кримінального провадження не оприлюднюється, що забезпечує можливість органу досудового розслідування максимально ефективно використати весь процесуальний інструментарій щодо встановлення події злочину, місця, способу та обставин його вчинення; підозрюваних осіб, свідків, потерпілих, місць збереження предметів і документів, що можуть виступати доказами у кримінальному провадженні тощо. При наявності достатніх даних, за якими особу може бути визнано підозрюваною у вчиненні злочину, їй вручається письмове повідомлення про підозру у порядку, визначеному ст. 278 КПК України. З моменту отримання статусу підозрюваного (ст. 276 КПК України), особою може бути вжито всіх заходів захисту, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України забезпечено потужний процесуальний інструментарій розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, що представлений нормами, які визначають підстави для початку кримінального провадження, застосування запобіжних заходів та заходів забезпечення кримінального провадження, порядку організації та проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.
Система слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, передбачена в КПК України, є унікальною і найбільш досконалою порівняно із законодавством як країн СНД, так і Європи, що забезпечує можливість проводити досудове розслідування з найбільшою ефективністю та в максимально короткі проміжки часу. Не викликає сумнівів і виважений підхід законодавця до побудови  системи кримінального судочинства, який забезпечуватиме змагальність сторін у судовому процесі, та забезпечить можливість суду вчиняти правосуддя приймаючи рішення на підставі аналізу усіх доказів у справі, оскільки як прокурор, так і адвокат наділяються широкими повноваженнями щодо представлення своєї правової позиції у кримінальному провадженні. Поряд з тим, як свідчать результати проведеного аналізу, деякого удосконалення потребують норми, які встановлюють право захисника на забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Ураховуючи міжнародний досвід правоохоронної діяльності, розв’язанню цих питань могло б сприяти вирішення у законодавчій площині питання діяльності на Україні приватних детективних структур.
Глибока нормативно-правова регламентація кожної із негласних слідчих (розшукових) дій, установлення повноцінного прокурорського нагляду та судового контролю за їх здійсненням, передбачені законом гарантії ознайомлення зацікавлених сторін із результатами їх провадження, є безперечними доказами того, що негласні слідчі (розшукові) дії не можуть виступати інструментом безпідставного кримінального переслідування, адже передбачений законом порядок їх організації та здійснення реально забезпечує широкий контроль за дотриманням їх законності як з боку держави, так зі сторони об’єкта переслідування. Отримані внаслідок провадження негласних слідчих (розшукових) дій відомості можуть стати доказами у кримінальному провадженні винятково за рішенням суду на стадії судового розгляду, після попередньої їх перевірки та оцінки прокурором.
Водночас, внесені у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України зміни й доповнення до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» ускладнять її ведення передбаченими законом суб’єктами. Передусім у оперативно-розшуковому законі невирішеною лишилася проблема системи оперативно-розшукових заходів, порядку реалізації окремих передбачених законом прав оперативних підрозділів. Удосконалення нормативно-правового регулювання потребують й окремі положення КПК України, зокрема ті, що встановлюють порядок документування результатів негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх матеріалів у кримінальному провадженні. Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що тільки системний підхід до реформування оперативно-розшукового та кримінального процесуального законодавства забезпечить гармонійне поєднання норм відповідних законодавчих актів, що сприятиме удосконаленню державної діяльності із протидії злочинності та вирішенню завдань кримінального судочинства у масштабах усієї країни, а внесення змін до законодавства повинно відбуватися з урахуванням результатів наукових досліджень, проведених за цим напрямом, та за широкої участі представників зацікавлених відомств.
 
Список використаних джерел:
1. Скулиш Є.Д. Негласні слідчі (розшукові) дії за кримінально-процесуальним законодавством України / Є.Д. Скулиш // Вісник національної академії прокуратури України. – К.: 2012. – № 2. – С. 15-23
2. Кримінальний процесуальний кодекс України КПК України // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13.– Ст. 88. {jcomments on}

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція