... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №2
На сучасному етапі розвитку України важливе місце посідає врегулювання відносин між людиною та державою. Згідно з Конституцією України головним обов’язком держави є утвердження і забезпечення прав та свобод людини. Саме тому держава є відповідальною перед своїм народом за свою діяльність.
Проблематика адміністративних відносин є досить нагальною і практично ніколи не залишалася поза увагою правознавців. Ця тема знайшла відгук і в працях науковців: О.М.Бандурки, Д.М. Бахраха, В.М. Бевзенко, Т.О. Гуржій, Є.Ф. Демського, Є.В. Додіна, О.К.Застрожної, І.О. Картузової, М.Ю. Козлова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, А.П. Коренєва, О.В.Кузьменка, А.Є. Луньова, В.О. Лорія, О.Г. Лук’янової, М.Я. Масленнікова, Р.С. Мельника, М.М.Тищенка, О.М. Якуби та інших. 
Більшість людей асоціює адміністративне право з адміністративними стягненнями, хоча воно покликане для встановлення, в першу чергу, обмежень для держави і вже потім для людей. Але головною метою є практичне підтвердження у новій якості національного адміністративного законодавства, яке спрямоване сприяти забезпеченню реалізації та захисту прав людини, її законних інтересів, вимог та очікувань.
Таким чином важливого значення має напрям забезпечення реалізації прав людини, як дієва їх охорона та захист у разі порушення. У зв’язку з цим потребують чіткої регламентації умови, порядок та процедура здійснення прав і свобод [2]. 
Адміністративні процедури покликані не тільки захищати права і свободи людини, а й регулювати функціонування органів публічної влади, що дасть змогу стримувати необмеженого адміністративного розсуду у стосунках з іншими учасниками адміністративних у сфері адміністративних правовідносин, що є негативної тенденцією в Україні.
У діючому законодавстві України процедурна частина є найменш об’ємною та досконалою. Звернувшись до європейського законодавства, де ситуація кардинальної відрізняється, оскільки саме регламентація процедур складає серцевину адміністративного законодавства, визначаючи рівень демократичності публічного права, завдяки існуючим відповідним кодифікованим актам [1, с. 10].
На жаль, в Україні сформувалася практика, яка показує, що створення Кодексу є досить тривалою і складною процедурою. Тому за останній 6 років було внесено на розгляд до Верховної Ради України два законопроекти Кодексу від Кабінету Міністрів України. Перший, який в 2009 році поіменним голосуванням парламентом було відправлено на повторне перше читання. Наступна спроба відбулася вже в 2012 році, але як і перший законопроект не дістав своєї підтримки в парламенті.
У проектах цього Кодексу можна визначити ряд позитивних моментів:
1) принципово новим є встановлення принципу презумпції правомірності дій і вимог суб’єкта звернення, який полягає, що ці дії і вимоги вважаються правомірними, поки інше не буде встановлено у зв’язку з розглядом та вирішенням індивідуальної адміністративної справи суб’єктом розгляду скарги – відповідним органом влади. Водночас обов’язок встановлення і з’ясування фактів і обставин справи за скаргою покладається на суб’єкта розгляду скарги і не може перекладатися на оскаржувача;
2) дотримання учасниками адміністративного провадження поважного, ввічливого і коректного ставлення один до одного є запорукою утвердження закріпленого принципу етичності у стосунках;
3) у межах своїх повноважень посадові особи органів державної влад, органів місцевого самоврядування здійснюють контроль за адміністративним провадженням відповідним органам влади, в тому числі за дотриманням під час розгляду скарг фізичних та юридичних осіб встановлених принципів, що слугує максимальному задоволенню законних вимог оскаржувачів;
4) контроль за адміністративним провадженням може здійснюватися за ініціативою суб’єкта звернення, заінтересованої особи, а також за власною ініціативою уповноваженого суб’єкта – так званий внутрішній перегляд [2].
У сучасних умовах, на мою думку, запровадження адміністративних процедур є одним зі шляхів підвищення довіри людей до виконавчої гілки влади, яка знаходиться в критичному стані. Але, як вже зазначалось, це є досить тривалою і складною процедурою, до якої Україна поки що не готова, тому першим кроком який допоможе нам реформувати адміністративне право ближче до європейського є видання відомчих нормативно-правових актів для органів, що надають адміністративні послуги. Це б дало змогу прозоріше і чіткіше виконувати функції, які покладено на орган. 
Отже, в ситуації, яка склалася в країні одним із складових елементів виходу України з кризи є реформування адміністративного права, саме тому є необхідним якнайшвидше прийняти Адміністративно-процедурний кодекс для демократизації відносин між людино і владою, яким повинен спиратися на наукові розробки європейського законодавства, адже механізм врегулювання відносин знаходиться на рівні, де держава слугує людям, а не навпаки. Таким чином, Адміністративно-процедурний кодекс повинен стати загальним нормативно-правовим актом, що чітко впорядкує процедурні аспекти відносин особи і влади, стане вихідною точкою для здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади. 
 
Список використаних джерел:
1. Авер'янов В. Значення адміністративних процедур у реформуванні адміністративного права / В. Авер'янов // Часоп. Київ, ун-ту права. – 2009. – № 3. – С. 8-14.
2. Правова основа захисту прав і свобод громадян в адміністративному порядку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/4629 {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція