... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №3
З огляду на те, що територіальна громада є суб’єктом публічного права, за вчинення правопорушення до неї застосовуються переважно публічно-правові засоби реагування. Однак, Конституцією та чинним законодавством України закріплено можливість участі територіальних громад у цивільних та господарських правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, що своїм логічним наслідком має й таку обставину, як можливість притягнення територіальної громади до майнової тобто, насамперед, цивільно-правової відповідальності (ст. 175 Цивільного кодексу України [1]). Разом з тим, це загальне законодавче положення не знаходить свого адекватного та однозначного втілення у інших нормах Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що, власне, врегульовують відносини з відшкодування шкоди. 
Так, у відповідності до статей 1173-1175 ЦК України мова йде про можливість притягнення до цивільно-правової відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування [1]. Згадування про територіальну громаду (чи державу Україна) як потенційного суб’єкта цивільно-правової відповідальності у цій главі ЦК України взагалі відсутнє. Чи означає це, що покладення цивільно-правової відповідальності безпосередньо на територіальну громаду неможливе і покладення додаткових майнових обтяжень на територіальну громаду як деліквента відбувається виключно опосередковано, шляхом притягнення до такої відповідальності її органів? 
Уявляється, що територіальна громада є самостійним суб’єктом майнової відповідальності, що притаманне будь-якому учаснику цивільних та господарських правовідносин. Більш того, наявність у територіальної громади на праві власності майна, її здатність до участі у зобов’язальних відносинах має своїм неминучим наслідком те, що територіальна громада може розглядатися не тільки як потенційний, а у випадку вчинення цивільного правопорушення і реальний суб’єкт цивільно-правової відповідальності, що має достатньо майна для відшкодування завданої шкоди. 
Переважна більшість об’єктів комунальної власності розподілена між органами місцевого самоврядування територіальної громади та іншими юридичними особами приватного і публічного права. Виключенням з цього є такі об’єкти, як земля, природні ресурси, кошти місцевого бюджету і т.п., тобто ті об’єкти, що з їх внутрішніх властивостей не можуть або не повинні бути розподілені між органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, установами, тощо. Виходячи з цього, безпосередньо з того майна, що перебуває у віданні самої територіальної громади стягнення фактично може бути звернено лише на кошти місцевого бюджету, оскільки інші об’єкти: земля, природні ресурси і т.п. не можуть бути відчужені у територіальної громади. У той же час, не викликає сумнівів, що звернення стягнення на майно комунального підприємства можливо було б розглядати як звернення стягнення на майно самої територіальної громади, оскільки саме остання залишається власником переданого комунальному підприємству майна. Не перешкоджає такому висновку і положення ж ч. 2 ст. 176 ЦК України стосовно заборони звернення стягнення на майно юридичної особи за зобов’язаннями територіальної громади, яка її створила [1], оскільки комунальне підприємство є юридичною особою публічного права. 
Інша ситуація з юридичними особами приватного права (товариства, установи), які створила територіальна громада. Оскільки зазначені суб’єкти є власниками наявного у них майна, то за своїми зобов’язаннями територіальна громада зможе відповідати лише шляхом покладення стягнення на належні територіальній громаді акції, частки у статутному капіталі подібних товариств. 
Найбільш законодавчо невизначена ситуація у цьому аспекті ще з одними юридичними особами публічного права – органами місцевого самоврядування. Являючись у відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» юридичними особами [2], і у відповідності до іншого чинного законодавства України ще й самостійними суб’єктами цивільно-правової відповідальності, ці органи можуть бути залучені і до процедури покладення цивільно-правової відповідальності на територіальну громаду у формі стягнення комунального майна. За відсутності чітких законодавчих приписів можемо стверджувати, що сутнісно ці органи не можуть мати майна на праві власності і все майно, що перебуває у їх віданні є власністю територіальної громади. Виходячи з цього, у випадку притягнення до цивільно-правової відповідальності територіальної громади, стягнення може бути спрямоване (за відсутності заборони щодо стягнення майна, яке забезпечує діяльність органів місцевого самоврядування) і на майно, що перебуває у віданні представницьких та інших органів територіальної громади.
Внутрішній зв’язок існування територіальної громади та її органів місцевого самоврядування має своїм наслідком і таку ситуацію, коли до цивільно-правової відповідальності формально буде притягатися той чи інший орган місцевого самоврядування, наприклад, на підставі ст. 56 Конституції України та ст.ст. 1173-1175 ЦК України, хоча фактично задоволення вимог потерпілого буде відбуватися за рахунок майнових та фінансових активів територіальної громади, що лише перебувають у віданні відповідного органу.
Зазначені вище проблеми потребують уваги з боку вітчизняного законодавця, бо територіальна громада села, селища, міста також, як й держава, повинна бути повноцінним суб’єктом майнової відповідальності.
 
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40, 41, 42, 43, 44. – Ст. 356.
2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція