... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №6
Сьогодні є загальновідомим, що відсутність або недостатній розвиток громадянського суспільства є для демократії головною перешкодою. Саме тому матеріальною основою діяльності сучасної держави, а також духовною опорою буття держави є громадянське суспільство. Тож формування громадянського суспільства в Україні є необхідним, але його побудові, безперечно, має передувати розробка теоретичних засад. Звичайно, теорія і практика громадянського суспільства сягає тисячоліть, але на проблемі розвитку громадянського суспільства сфокусована увага українських науковців і тепер. Змістовними, зокрема, є наукові доробки М. Козюбри, М. Михальченка, В. Погорілка, П. Рабіновича, В.Селіванова, О. Скакун, О. Скрипнюка, В. Шаповала та ін.
Незважаючи на плюралізм думок і підходів до цього концепту, світова теорія громадянського суспільства в цілому сформувалася. Завдяки їй створено загальне уявлення про цей суспільний феномен, встановлено основні його ознаки і зміст, розкрито особливості, які перетворюють інститут громадянського суспільства на одне з основних загальнолюдських надбань. Однак, питання взаємовпливу і детермінації громадянського суспільства та судової влади ще не знайшли достатнього відображення у науковій літературі, а надто в аспекті становлення взаємодії судів та громадськості. Власне, проаналізувати значення громадянського суспільства для становлення взаємодії судової влади і громадськості і є метою даної публікації.
Узагальнюючи різні підходи до визначення сутності громадянського суспільства, найбільш вдалою вважаємо наступну дефініцію: громадянське суспільство – це певний соціальний простір, в якому люди взаємопов’язані, взаємодіють між собою [1, с. 185]; це суспільство рівноправних громадян з високим рівнем економічної, соціальної, політичної культури і моральних властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини. Справді, якщо зважати на змістовну і суб’єктну характеристику, то громадянське суспільство, слід погодитися з В. М. Кравчук,  це сукупність економічних, культурних та інших самостійних і незалежних від держави відносин (між різними секторами соціуму) та інститутів, що розвиваються в демократичному суспільстві [2, с. 39].
Однак, ототожнювати громадянське суспільство з мережею громадських інституцій, організацій, є не зовсім вірним. Їх якісна робота справді відіграє істотну роль, вони є певними індикаторами розвинутого громадянського суспільства, але більш значимою є здатність і готовність громадян відстоювати власну громадянську позицію. Адже громадянське суспільство  це таке існування людини у суспільстві, коли вона дотримується настанов держави, але усе ж не допускає, щоб держава та її структури цілком поглинули її особистість і життя.
Про розвинуте громадянське суспільство свідчить здатність людей до солідарності, готовність і вміння встановлювати й дотримуватися певного порядку самостійно, без застосування до них імперативів традиційного суспільства (звичаєве право) чи директивного впливу держави (закони, карально-репресивний апарат, формально-бюрократичні приписи тощо). Отже, визначним проявом громадянського суспільства, його прикметою варто визнати комунітаризм, схильність і здатність людей до інтеграції у громаду, уміння спільно вирішувати свої проблеми.
Таким чином, найважливішою передумовою становлення громадянського суспільства треба визнати освіченого (компетентного) й діяльного (ініціативного) громадянина, адже якість суспільства залежить від якостей особистостей, які його творять. 
Формальним, інституційним атрибутом громадянського суспільства є наявність достатньої маси будь-яких недержавних організацій [3, с. 120], адже взаємовідносини та взаємодія між державою (в особі її органів та посадових осіб) та громадянським суспільством визначаються, насамперед, наявністю “каналів” цієї взаємодії, якими є громадські об’єднання. Будь-які особисті ініціативи найчастіше і найефективніше реалізуються через сукупність недержавних організацій, тобто об’єднань громадян.
Ще одним не менш важливим інститутом громадянського суспільства є незалежні та максимально об’єктивні засоби масової інформації. Як слушно зауважив В. Співак, ЗМІ беруть безпосередню участь у формуванні громадської думки за допомогою поширення інформації певного спрямування, яку вони можуть безпосередньо продукувати [4, с.45]. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології стали настільки істотною частиною інфраструктури суспільства, що від них залежить не тільки соціальний прогрес, але й здатність подальшого розвитку демократичних інститутів, що значною мірою залежить від інформаційної відкритості, можливості доступу громадян до інформації.
Судова влада як складова державної влади в умовах розвинутого громадянського суспільства поступово переймається завданням служіння не тільки державі, а, в першу чергу, особі, її правам. Із всіх гілок влади судова влада може бути найбільш близькою до народу, оскільки переводить абстрактну суспільну користь законів у площину конкретних приватних інтересів [1, с. 192].
Сьогодні, як вказує С. Прилуцький, для ефективного реформування, становлення та модернізації незалежної та дієвої судової влади в Україні не можна обійтися без прямої та активної ролі суспільства [1, с. 193]. Громадськість, на нашу думку, має брати безпосередню участь в організації та діяльності судової влади, що слугуватиме запорукою незалежності суддів від політичного впливу держави, особливо в сучасних умовах політичної нестабільності, та одночасно формою прямої відповідальності перед суспільством.
Загалом, тільки в умовах розвинутого громадянського суспільства може розвиватися так званий “цивілізований” тип взаємовідносин громадськості з державними інституціями. Співробітництво, консультування, критика або навіть протистояння повинні відбуватися відкрито й виключно в межах правового поля України.
Становлення громадянського суспільства передбачає значне розширення контрольних функцій громадськості. Громадянське суспільство уможливлює реалізацію такої ефективної форми взаємодії громадськості і судової влади як громадський контроль – оцінювання виконання судами своїх повноважень, визначення ефективності їх функціонування, що здійснюється громадськими об’єднаннями і безпосередньо самими громадянами, є важливим засобом реалізації народовладдя. 
Таким чином, необхідним підґрунтям для вироблення форм та методів ефективної взаємодії судової влади та громадськості є розвинуте громадянське суспільство, що передбачає 1) здатність людей до солідарності, до інтеграції у громаду, їх «зрілість» та ініціативність, 2) наявність достатньої мережі громадських об’єднань, через які реалізуються особисті ініціативи та які виступають посередниками у взаємовідносинах держави і громадянського суспільства, 3) наявність незалежних та політично незаангажованих ЗМІ, 4)можливість брати участь в удосконаленні функціонування судової влади, в першу чергу, шляхом здійснення громадського контролю.
 
Список використаних джерел:
1. Прилуцький С.В. Вступ до теорії судової влади (Суспільство. Правосуддя. Держава): [монографія]. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. – 317 с.
2. Кравчук В.М. Громадські організації і держава: взаємовідносини в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти): [монографія] / В.М.Кравчук. – Тернопіль: ТзОВ (Терно-граф), 2011. – 260 с.
3. Дейчаківський М. Громадянське суспільство і недержавні організації / М.Дейчаківський // Вітчизна. – 1999. – № 3-4. – С. 120-124.
4. Співак В. Реформа судової влади: проблеми теорії та практики / В. Співак // Вісник Вищого адміністративного суду України. – № 1. – 2011. – С. 41-47. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція