... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2014 - Секція №4
У даній роботі проаналізовано такий спосіб альтернативного вирішення корпоративних спорів як медіація, визначено її характерні риси та особливості, процедуру і тактики проведення, переваги над судовим процесом, а також сформульовано висновки щодо необхідності впровадження медіації в корпоративну практику України. 
Питання, пов’язані із застосуванням медіації досліджували такі вчені – правники, як О.М.Беліков, Н.Л. Бондаренко-Зелінська, О.М. Боброва, С.В. Васильчак, А.О. Горова, Г.І.Єрьоменко, В.А. Жмудь та інші.
З метою розвантаження судів потрібно розвивати альтернативні (позасудові) способи врегулювання спорів, а також створювати умови для стимулювання дешевших і менш формалізованих способів їх врегулювання. Одним з таких способів є медіація, що потребує наукового обґрунтування і широкого практичного втілення. 
Медіація – діяльність професійних посередників, які спрямовують учасників юридичного спору до компромісу і врегулювання спору самостійно і самими учасниками... Необхідно інформувати громадськість про переваги цих способів захисту прав порівняно з судовим механізмом. Звернення до суду бажано використовувати як винятковий спосіб врегулювання юридичного спору [5].
Також, перш ніж приймати рішення про здійснення інвестицій, інвестори почали більш детальніше аналізувати системи корпоративного управління країн та практики управління, наявні в окремих організаціях. Інвестори аналізують чинні правила, ефективність процедур реалізації нормативних актів, а також механізм врегулювання спорів, запроваджені в організаціях.
Отже, згідно ст. 1 Типового закону ЮНСІТРАЛ (Комісії ООН з міжнародного торгового права) за 2002 р. щодо міжнародних комерційних арбітражних процедур, медіація - це «процес ..., коли сторони залучають третю особу або осіб ... з метою надання ними допомоги у мирному врегулюванні спорів, що виникають з приводу контрактних чи інших правових відносин, або пов'язані з ними» [1].
Також, нормативне визначення цього терміну надається в п. (а) ст. 3 Директиви 2008/52, яку прийняв Європейський Парламент та Рада ЄС 21 травня 2008 p., «Про деякі аспекти медіації в цивільних та комерційних справах» (далі Директива від 21 травня 2008 p.): «Медіація означає структурований процес, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора. Цей процес може бути ініційований самими сторонами або у результаті пропозиції чи розпорядження суду, або для виконання припису законодавства держави-члена» [2].
Успішність процедури медіації надзвичайно висока: в світі в середньому від 75% до 80 % всіх суперечок, винесених на медіацію завершуються укладенням договору.
Процес становлення інституту медіації за кордоном має такий вигляд: 1) у Великобританії судові органи сприяють розвитку медіації таким чином: якщо сторона в процесі відмовляється від запропонованої судом процедури медіації, вона повинна понести всі судові витрати, навіть якщо виграла справу; 2) у США суди використовують наступний підхід: суд приймає справи до виробництва лише тоді, коли сторони аргументують, що медіація в їх справі не може бути застосована.
Щодо розвитку процедури медіації в Україні Міністерство юстиції України розробило проект Закону «Про медіацію» [3]. Потрібно зазначити: деякі фахівці вважають, що медіація не вимагає правового регулювання, але з даною позицією неможливо погодитись, тому що нормативно - правовий акт повинен в цьому випадку визначати саме положення медіаторів в системі права (тобто основні засади проведення медіації, встановити вимоги до медіаторів, окреслити коло їхніх прав та обов’язків, визначити порядок оплати праці, соціального та пенсійного забезпечення тощо), а не саму процедуру проведення медіації. Таким чином медіатори будуть захищені з боку держави.
Необхідно відмітити, що процедура медіації має свої переваги перед судовою процедурою: 1) вартість процедури медіації значно нижча, ніж судова; 2) прискорений процес, тобто може відбуватися одразу після того, як обидві сторони домовились про це (декілька днів). Потрібно зазначити, що багато науковців наголошують на тому, що процес медіації може затягувати час для звернення до суду (а саме порушення процесуальних строків) , що може виявитися перевагою для однієї зі сторін (так звана недобросовісна сторона) та збір компрометуючого матеріалу. У таких випадках слід врахувати світову практику регулювання таких ситуацій, зокрема, в деяких країнах запроваджена присудова медіація, на сторони, які навмисне зволікають із медіацією або використовують її як спосіб відстрочити ухвалу суду, можуть накладатися штрафи; 3) рішення ні в якому разі не може нав'язуватися сторонам; 4) сторони можуть надавати ту інформацію, яку вважають за потрібною повідомити (зміст процедури медіації зазвичай залишається конфіденційним); 5) у разі суперечності норм чи законів суддя зазвичай схиляється до тих норм чи законів, які мають більшу юридичну силу, замість того, щоб спробувати знайти компромісне рішення, а в медіації навпаки; 6) сам процес медіації не є обов'язковим, але результат медіації може носити обов'язковий характер шляхом оформлення рішенням суду відповідно до мирової угоди (ч. 2 ст. 6 Директиви від 21 травня 2008 р.); 7) в результаті вирішення судового спору одна з сторін завжди залишається незадоволеною, а одним із наслідків успішної медіації є відчуття перемоги у кожного з учасників конфлікту, і, що найважливіше - зберігаються партнерські стосунки, люди співпрацюють один з одним і надалі.
У сучасних умовах розвитку господарських відносин необхідно вирішувати певні спори пов'язані з корпоративним управлінням через процедуру медіації: 1) обрання до складу наглядової ради нових членів (наприклад, коли при голосуванні голоси поділилися порівну); 2) процедура поглинання; 3) спори між мажоритарними і міноритарними акціонерами; 4)спори між акціонерами та/або власниками облігацій і Радою та/або судовими розпорядниками/ліквідаторами під час реструктуризації компанії; 5) спори між інвесторами та інше [4].
Виходячи із вищевикладеного, необхідно взяти до уваги положення Директиви від 21 травня 2008 р.: «Метою цієї директиви є спростити доступ до способів альтернативного вирішення спорів та сприяти мирному врегулюванню спорів, заохочуючи використання медіації...»
Доцільно запропонувати, щоб установчі документи господарських товариств (як найпоширеніших видів суб'єктів господарювання в Україні) містили положення про медіацію, саме в обов'язковому порядку. Це пов’язано з тим, що малі та середні підприємства більше страждають від спорів, при цьому великі підприємства частіше звертаються до суду та частіше виграють судові процеси.
 
Список використаних джерел:
1. Типовий закон ЮНСІТРАЛ щодо міжнародних комерційних арбітражних процедур. – ООН. – 2002 р.
2. Про деякі аспекти медіації в цивільних та комерційних справах: Директиви від 21.05.2008 р. № 2008/52/ЄС // ОЖ № L 136, 24 травня 2008. – С. 3-8.
3. Про медіацію: проект Закону України від 26.06.2013 р. №2425а [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JG1VDA0I.html
4. Рунессон Е.М. Медіація конфліктів і спорів у галузі корпоративного управління / Е.М.Рунессон, М.Л. Гі. передм.: Мервін Е. Кінг, ст. юрид. радник; Global corporate governance forum, International Finance Corporation. – Вашингтон, 2007. – 68 с.
5. Леко Б.І. Медіація: підручник / Б.І. Леко, Г.М. Чуйко. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2011. – С.349-364. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція