... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2014 - Секція №6
Становлення та розвиток інституту слідчого судді в Україні зумовлює необхідність ґрунтовного дослідження організаційно-правових засад його функціонування. Одним із ключових у цьому питанні є визначення правового статусу слідчого судді, його нормативне врегулювання. На сьогоднішній день, законодавцем не приділяється увага удосконаленню правової основи діяльності новоствореного суб’єкта кримінального провадження та фігури в системі органів судової влади. 
Науковцями також недостатньо досліджено правовий статус слідчого судді з урахуванням вітчизняних традицій та практики, що потребує формулювання нового науково обґрунтованого підходу до подальшого законодавчого визначення правового статусу слідчого судді.
Враховуючи, що слідчий суддя перебуває у системі органів судової влади, дослідження такого правового явища слід розпочати із загальних понять правого статусу судді. 
Правовий статус судді – обсяг правових можливостей, міра свободи поведінки носія судової влади. Це виняткові правові можливості посадової особи судової влади, якій надаються законом для ефективного здійснення професійної діяльності [2, c. 11].
У юридичній доктрині існують різні думку щодо визначення елементів правового статусу судді, які складають його зміст. Так, В.О. Кряжков включає до цього поняття вимоги, що висуваються до суддів, їх права і обов’язки. Л.О. Сергієнко як складові елементи носія судової влади виділяє права, обов’язки та відповідальність [1, c. 23].
З точки зору наукового обґрунтування на увагу заслуговує думка Л.М. Москвич, яка шляхом комплексного наукового дослідження визначила найбільш важливі складові правового статусу судді: 1) службові права; 2) службові обов’язки; 3) повноваження; 4)правосуб’єктність. 
Розглянемо більш детально наявність таких елементів у правовому статусі слідчого судді та їх правову регламентацію у національному законодавстві. 
Так, службові права і обов’язки судді визначають міру можливої (службової) поведінки [1, c. 25]. Слідчий суддя є посадовою особою судової влади, які покликаний реалізовувати її у кримінальному процесі. 
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слідчий суддя не звільняється від виконання обов’язків судді першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення. Отже, слідчий суддя наділений правами і обов’язками професійного суді, які визначені ст. 54 вказаного закону.
У свою чергу зміст і обсяг державно-владних можливостей судді залежать від його спеціалізації та виконуваної функції, місця і ієрархії судових посад. Основним елементом правового статусу судді є повноваження, які відображають функціональну, державно-владну і правову природу його статусу [1, c. 26].
Повноваження слідчого судді визначені Кримінальним процесуальним кодексом, хоча окрема стаття в даному законі, яка б містила чіткий їх перелік відсутня. У зв’язку з цим, у юридичній літературі існують різні погляди щодо класифікації повноважень слідчого судді. 
Так, Н.З. Рогатинська поділяє повноваження слідчого судді на три групи:
– повноваження при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування;
– повноваження слідчого судді при розгляді скарг на дії та рішення особи, яка здійснює дізнання, слідчого або прокурора;
– повноваження слідчого судді при проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права громадян [3, c. 286].
Попелюшко В.О. надає більш розширену класифікацію повноважень слідчого судді за критерієм предмета правового регулювання, якому значною мірою відповідає структурна побудова чинного КПК України. А саме: 1) повноваження у сфері процесуальних відносин, пов’язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження; 2) повноваження, пов’язані із розглядом та вирішенням питань щодо дачі дозволу на проведення визначених в законі слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів; 3) повноваження щодо розгляду та вирішення скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора; 4) повноваження щодо збирання доказів у разі відмови слідчим, прокурором стороні захисту в задоволенні клопотання; 5) повноваження, пов’язані із встановленням процесуальних строків; 6) повноваження із розгляду та вирішення питань про відводи під час досудового розслідування прокурора, слідчого, захисника, представника, спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання; 7) повноваження щодо вирішення на стадії досудового розслідування долі речових доказів; 8) повноваження щодо вирішення питання про використання інформації, отриманої в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії про ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні; 9) повноваження щодо захисту прав людини, закріплених у ст. 206 КПК України [4, c. 10-16].
З огляду на викладене, повноваження слідчого судді на стадії досудового розслідування визначені виключно у нормах Кримінального процесуального кодексу України та чітко ним регламентовані. Крім того, механізм реалізації службових прав і обов’язків слідчого судді (повноважень) також визначені цим нормативним актом.
Нормами кримінального процесуального законодавства також передбачені обмеження щодо реалізації повноважень слідчого судді. Зокрема, стаття 75 КПК України визначає чіткий перелік обставин, які виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні. 
Особливість правового статусу слідчого судді визначає правосуб’єктність, яка є його елементом.
На думку Л.М. Москвич, правосуб’єктність судді є спеціальним видом правосуб’єктності, визначає здатність конкретної людини бути носієм спеціального правового статусу – здійснювати судову владу. Тобто це поняття містить юридичну характеристику особи людини, яка здійснює функції носія судової влади, її якостей та здібностей з боку відповідності тим критеріям, що визначені в законодавстві як обов’язкові для наділення встановленим комплексом юридичних можливостей [1, c. 93].
Аналізуючи загальнотеоретичні поняття даної правової категорії можна прийти до висновку, що правосуб’єктність слідчого судді складає сукупність якостей та здібностей судді, необхідних для реалізації повноважень суду на досудових стадіях кримінального провадження. 
Виходячи зі змісту чинних норм законодавства, набуття суддею місцевого суду статусу слідчого судді відбувається за відсутності будь-яких визначених законом критерій та фактично покладається на розсуд трудового колективу cуду. Все це зумовлює відсутність єдиного нормативного підходу щодо формулювання вимог до слідчого судді.
На нашу думку, суддя, який претендує на зайняття посади слідчого судді повинен мати стаж роботи за фахом не менше 2 років із досвідом розгляду кримінальних справ, володіти знаннями у галузі міжнародних стандартів прав і свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, за своїми моральними та діловими якостями відповідати критеріям оперативності, неупередженості, принциповості та професійності у прийнятті рішень в кримінальних провадженнях. 
Зазначені вище критерії до слідчого судді повинні бути закріплені на законодавчому рівні, зокрема, шляхом внесення відповідних доповнень у Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Разом з цим, пропонуємо розробку підзаконного акту – Положення про слідчого суддю, у якому буде чітко визначений порядок добору кандидатів та обрання на посади слідчих суддів, вимоги до цих осіб та регламентовані процедури реалізації повноважень суддів на стадії досудового провадження. 
Враховуючи специфіку діяльності слідчого судді як суб’єкта кримінального провадження, чітке законодавче врегулювання його правового статусу забезпечить незалежність та неупередженість у прийнятті ним рішень, які гарантуватимуть захист прав та інтересів учасників кримінального провадження.
 
Список використаних джерел:
1. Москвич Л.М. Статус суддів: теоретичний та порівняльно-правовий аналіз: [монографія] / Л.М. Москвич, 2004. – 224 с.
2. Статус суддів: Учбово-практичний посібник / І.Є. Марочкін, Ю.І. Крючко, Л.М.Москвич, І.В. Назаров, Р.Р. Трагнюк / За ред. проф. І.Є. Марочкіна. – Х.: Вид-во, 2006. – 754 с. 
3. Рогатинська Н.З. Слідчий суддя: постановка та дослідження проблеми в Україні / Н.З.Рогатинська // Право і суспільство. – 2014. – №1-2. – С. 284-287.
4. Попелюшко В.О. Слідчий суддя у кримінальному провадженні / В.О. Попелюшко // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2014. – №1 (9): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://Ij.oa.edu.ua/articles/2014/n1/14pvoukp.pdf.
5. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України Законом №4651-VI від 13.04.2012 року. – Х.: Право, 2012. – 392 с. 
     6. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України від 22.10.2010. – 2010. – № 41-45. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
August
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція