... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...
Міжнародна науково-практична конференція 25.11.21 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. У середині ХХ століття питання децентралізації державної влади було чи не найбільш актуальним політико-правовим питанням у світі. Ідею децентралізації влади реалізовано майже в усіх розвинутих демократичних країнах світу. Проте для країн пострадянського простору ця тенденція прийшла пізніше – на початку 90-х років минулого століття, тобто з часів послаблення та остаточного повалення радянського режиму. В Україні найінтенсивніші процеси запровадження децентралізації почалися після 2014 року (1 квітня 2014 року Кабінетом Міністрів України схвалена Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні), але досі не є повною мірою завершеними. Тож актуальність даної теми є незаперечною.
Стан наукового дослідження теми. Проблему та особливості запровадження децентралізації влади досліджували такі науковці, як І. Архипенко, М. Будник, О. Васильєва, В. Куйбіда, А. Лелеченко, О. Скрипнюк, А. Ткачук та ін.
Метою публікації є характеристика децентралізації влади, яка виступає чинником вдосконалення механізму демократичної держави.
Виклад основного матеріалу. Децентралізацію можна розуміти як процес розширення і зміцнення прав та повноважень органів адміністративно-територіальних одиниць місцевої влади та органів місцевого самоврядування при одночасному обмеженні повноважень центральних органів влади для більш ефективного управління важливими справами суспільства, максимальної реалізації інтересів місцевого населення. Децентралізацію також розглядають як особливий метод управління громадами та його населенням, що є архіважливим процесом для демократизації місцевої влади та її розвитку [1, c.7]. 
До основних завдань децентралізації, які сприяють вдосконаленню механізму держави, варто віднести: передачу повноважень від органів виконавчої влади на рівень територіальних громад і закріплення за ними достатніх фінансових ресурсів; чітке розмежування повноважень між органами виконавчої влади та між різними рівнями органів місцевого самоврядування, посилення відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування за свої рішення перед виборцями і державою [2, с. 7].
Децентралізація є одним зі способів укріплення демократії, що забезпечує збереження цілісності держави та її інститутів, розширення місцевого самоврядування, спонукає населення на забезпечення власних потреб та інтересів, звужує сферу впливу центральних органів держави щодо населення, замінюючи цей вплив механізмами саморегуляції, виробленими самим суспільством (що позитивно впливає на розвиток громадянського суспільства), зменшенням витрат державного бюджету на утримання держави за допомогою чіткої та гласної системи розподілу коштів в рамках громад [3, с. 23].
У науковій літературі виділяють такі форми децентралізації як [1, с.7]: 
1. Деконцентрація – розширення компетенції місцевих адміністративних органів, що діють в межах своїх повноважень самостійно і в певній мірі незалежно від органів центральної влади, хоча вони й призначаються центральними органами влади. Цю форму можна вважати найпростішою тому, що вона не передбачає повної передачі повноважень органам місцевого самоврядування.
2. Делегування повноважень – тимчасова передача повноважень державними органами іншим місцевим органам та органам місцевого самоврядування, організаціям.
3. Деволюція – більш інтенсивна форма здійснення децентралізації, за якої центральні органи передають повноваження прийняття рішень, управління та фінансування органам місцевого самоврядування, вони мають свою визначену законом юрисдикцію на виконання функцій для своїх виборців. За даної форми децентралізації можна досягти реального самоврядування [1, с.7].
4. Делегування надання послуг – означає, що певні послуги органи місцевого самоврядування змушені оплачувати зі свого бюджету, тобто центральні органи влади можуть доручати можливість надавати певні послуги місцевих органів без забезпечення їх коштами з державного бюджету [1, с.7].
Децентралізація може набирати різних форм, з огляду на законодавчі особливості та історію держав, їхнє географічне положення, історико-національні та культурно-релігійні особливості, рівень людського розвитку, способи творення механізму управління державою. Враховуючи те, що існують різні форми місцевого самоврядування та розподілу владних повноважень між центральними та місцевими органами влади, науковці формулюють загальні ознаки, що можуть охарактеризувати децентралізаційні процеси в різних країнах світу. Зокрема, І. Архипенко виділяє п’ять основних особливостей, що властиві децентралізації влади провідних європейських держав, серед яких: максимально ефективне вирішення місцевих проблем, розвиток автономії регіонів, забезпечення мовної та національно-культурної різноманітності населення [4, с.13].
Можна зробити висновок, що децентралізація відіграє важливу роль у формуванні і функціонуванні державного механізму, становленні повноцінного демократичного суспільства. Децентралізацію впроваджують в різних сферах, таких як: фінансова, політична, соціальна, адміністративна. Вона сприяє національно-культурному розвитку населення, збільшує контроль за діяльністю органів влади, об’єднання суспільства, вирішення соціально-економічних проблем. Результатом впровадження децентралізації має бути успішна демократична держава з розвиненим інститутом місцевого самоврядування, що ефективно вирішує різноманітні проблеми населення.

Список використаних джерел:
1. Децентралізація та ефективне місцеве самоврядування: навчальний посібник/ За ред. Джейсінгх Сах, Петро Павличенко, Микола Полонський, Олена Урсу. Програма розвитку ООН. Київ. 2007. 269 с.
2. Місцеве самоврядування в умовах децентралізації повноважень: навч. посіб / А. П. Лелеченко, О. І. Васильєва, В. С. Куйбіда, А. Ф. Ткачук. К.: 2017. 110 с.
3. Скрипнюк О. Децентралізація влади як чинник забезпечення стабільності конституційного ладу: теорія й практика. Віче. Київ. 2015. №12. С.22-24.
4. Архипенко І. Зарубіжний досвід децентралізації: уроки для України. Державне управління та місцеве самоврядування. 2018. Вип. 4(39). С. 7−15.
    

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція