... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...
Міжнародна науково-практична конференція 15.04.21 - СЕКЦІЯ №2
Актуальність дослідження обумовлюється тим, що для ефективного розвитку демократичної і правової держави головним та незмінним стратегічним напрямом державної політики України має стати забезпечення транспарентності публічної влади як основного принципу функціонування державних органів.
Транспарентність неодноразово ставала темою для досліджень та дискусій. Термін «транспарентність» з’явився ще в 70-их роках ХХ століття. Науковими дослідженнями у цій сфері займалися як іноземні, так і національні юристи. Серед них слід назвати таких відомих дослідників як: Е. Афонін, О. Кошова, Л. Наливайко, М. Романов, Д. Співак, О. Суший, В. Ярошенко та інші.
Мета дослідження полягає в розкритті сутності та значення транспарентності як принципу функціонування державних органів. 
Виклад матеріалу. Значення слова «транспарентність» розкривається як ознака комунікації між публічною владою та населенням. Його розробляли в англо-американській соціальній науці. З англійської мови поняття «транспарентність» («transparency») перекладається як прозорий, зрозумілий, явний («trans» – прозорий, наскрізь та «pareo» – бути очевидним). Сьогодні це поняття в тренді і його можна зустріти у багатьох мовах світу: французькою – transparence, італійською – trasparenza, іспанською – transparencia, німецькою – transparenz тощо.
За твердженням В. Пилаєвої, на сьогоднішній день правова доктрина налічує в собі кілька теоретичних підходів до визначення категорії транспарентності [1, с. 129]: 
1) дослідження «транспарентності» у зв’язку із правом громадян на доступ до інформації про діяльність органів державної влади; 
2) ототожнення категорій транспарентності, гласності, прозорості та відкритості, які разом розглядаються як синонімічні поняття, наділені єдиним змістом; 
3) існує ряд науковців, які розглядають прозорість, відкритість та гласність як окремі, не тотожні поняття, а до категорії транспарентності не звертаються взагалі.
Появу інституту транспарентності вчені пов’язують з появою потреби підданих та громадян західноєвропейських держав у повноцінній участі в суспільно-політичному житті суспільства, діяльності його політичних і суспільних інститутів в епоху боротьби за політичні права [2].
У сучасній вітчизняній літературі поняття «транспарентність» змістовно поєднало у собі як «прозорість», так і «відкритість», часто ці терміни застосовуються як рівнозначні та вживаються поряд з поняттями «гласність» та «публічність». Найчастіше значення поняття транспарентності пов’язується з інформаційною відкритістю соціальних, економічних та політичних процесів [3, с. 7]. 
На думку Е. Афоніна та О. Суший, транспарентність – це засадна властивість державної влади, насамперед виконавчих органів, яка забезпечує розвиток демократії, громадянського суспільства шляхом відкритості дій різних гілок влади, процедури прийняття політичних рішень та активізації суспільного контролю над діяльністю органів державної влади та управління [3, с. 9-10]. При цьому умови, засади та правила використання транспарентності як інструменту демократії мають бути чітко встановлені законодавством. 
Цілком слушно Г. Терещук акцентує, що впровадження транспарентності на рівні проактивному дає змогу запобігати корупції у владі, оскільки участь громадськості убезпечує владу від різноманітних корупціогенних факторів, що ховаються у закритості влади [4, с. 66]. Розбудова транспарентності влади сприятиме вирішенню проблем відповідальності та ефективності державного управління.
Узагальнюючи наукові розробки з цієї проблематики, можна стверджувати, що до складників розбудови транспарентності функціонування державних органів слід віднести: 
➢ забезпечення участі, вільного та конкурентного вибору населенням тієї чи іншої альтернативи суспільного розвитку; 
➢ громадський контроль щодо прийняття та реалізації рішень; 
➢ створення безпечного політичного середовища для опозиційної діяльності [3, с. 9-10]; 
➢ моніторинг випадків порушення прав людини та демократичних норм з метою профілактики та своєчасного вжиття належних заходів; 
➢ захист громадян від нав’язування рішень «зверху»; 
➢ розвиток громадянської активності, правосвідомості та політичної й правової культури. 
Транспарентність є одним із основних принципів функціонування державних органів, сутність її полягає у відкритості політичної чи громадської (публічної) діяльності для належного використання політичної влади окремими особами для задоволення інтересів суспільства. 
Таким чином, транспарентність є комплексним поняттям, що проявляється у прозорості, відкритості, гласності, публічності та підзвітності і є одним з основних принципів діяльності будь-якого апарату держави. При цьому не є суттєвим обсяг завдань, які виконує конкретний державний орган, чи його перебування на загальнодержавному або локальному рівні. Створення сучасної, ефективної системи державної влади, яка функціонує на основі демократичних взаємопов’язаних принципів, серед яких важливе місце займає транспарентність, є визначним чинником виходу українського суспільства з політичної кризи [5, с. 7], що має забезпечити становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої, європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури, демократії. 
    
Список використаних джерел:
1. Пилаєва В. М. Наукові підходи щодо визначення принципу транспарентності в діяльності органів виконавчої влади у вітчизняній науці адміністративного права. Право і суспільство. 2016. № 2. Ч. 2. С. 128–132.
2. Наливайко Л.Р., Чепік-Трегубенко О.С. Транспарентність публічної влади: вітчизняний і зарубіжний досвід. URL: http://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/1999/1/2.1.pdf
3. Транспарентність влади в контексті європейської інтеграції України: конспект лекції до короткотермінового семінару в системі підвищення кваліфікації кадрів / уклад : Е. А. Афонін, О. В. Суший. К. : НАДУ, 2010. 48 с.
4. Терещук Г. Зарубіжна практика забезпечення принципу транспарентності в діяльності публічної адміністрації. Актуальні проблеми правознавства. 2019. №3 (19). С. 65—70.
5. Кравчук В.М. Проблема меж державної влади в умовах формування громадянського суспільства. Підприємництво, господарство і право. 2010. № 1. С.7—9.
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція