... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...
Міжнародна науково-практична конференція 15.04.21 - СЕКЦІЯ №5
Реформування вітчизняного кримінального процесу у 2012 році з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) позначилося появою на законодавчому рівні нових понять, інститутів та процесуальних явищ. Зокрема, у ч. 6 ст. 9 КПК законодавець ввів поняття аналогії у кримінальному провадженні. 
Інститут аналогії у кримінальному процесі на доктринальному рівні має досить давню історію. Водночас щодо застосування аналогії у сфері кримінального провадження у попередні історичні періоди української державності закон не містив, ані дозволу на застосування аналогії, ані прямої заборони. Попри це розрізняють аналогію права і аналогію закону, хоча жоден із цих термінів в КПК не використовується. Аналогія закону – це специфічний спосіб прийняття юридично значущого рішення у разі прогалин у законодавстві, що стосується відповідного конкретного випадку, який передбачає застосування закону, яким регламентуються аналогічні чи подібні за змістом суспільні відносини. Аналогія права – це застосування щодо суспільних відносин, не регламентованих у правовому порядку безпосередньо, загальних принципів національного чи міжнародного права [1, с. 105]. Слід зазначити про те, що аналогія права у сфері кримінального провадження, на відміну від аналогії закону, не мала і не має великої кількості прихильників, як така, що суперечить самій ідеї законності, адже однією з головних умов законності й обґрунтованості застосування норм кримінального процесуального права є точна відповідність норми її змісту і фактичним обставинам конкретного випадку, у зв’язку з яким норма права застосовується [2, с. 248].
Натомість одностайною є думка про те, що, на відміну від кримінального законодавства, де аналогія закону чи права заборонена, в кримінальному провадженні вона можлива в силу різноманітного характеру діяльності і неможливості передбачити всі ситуації, що можуть виникнути під час провадження [3, с. 18]. Окрім того, аналогію розглядають як один із способів оперативного усунення прогалин у праві.
В аспекті термінологічного з’ясування аналогії права/аналогія закону також варто звернути увагу й на те, що в судовій практиці мають місце застосування обох цих категорій. Так, у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі – ККС ВС) від 19 березня 2019 року (справа № 686/20143/16-к) щодо кола суб’єктів, які мають право на апеляційне оскарження окремих судових рішень, поняття «інші особи» йдеться про аналогію права [4]. Натомість у постанові ККС ВС від 12 грудня 2018 року (справа № 185/1021/18) щодо предмету апеляційного оскарження рішень слідчого судді констатується застосування аналогії закону [5].
Таким чином, доктринальні положення та судова практика доводять факт існування обох видів аналогії при здійсненні кримінального провадження незалежно від обраної законодавцем юридичної техніки. У зв’язку із цим для забезпечення єдності у використанні понять виправданим є використання категорії з більш широким змістом, яка охоплюватиме як термін «аналогія права», так і термін «аналогія закону», що буде запорукою коректного найменування даного інституту для наукових і практичних потреб. Таким компромісним варіантом загального змісту пропонується «процесуальна аналогія». 
Щодо правової природи і змісту наведеного поняття, то на підставі системно-структурного аналізу кримінального процесуального закону та доктринальних положень варто вказати, що на даний час відсутні підстави вважати процесуальну аналогію самостійною засадою (принципом) кримінального провадження. Та обставина, що положення ч. 6 ст. 9 КПК законодавець розмістив у змісті принципу законності, свідчить про те, що процесуальна аналогія є одним із способів досягнення та реалізації саме цього принципу, оскільки визначає порядок застосування процесуальних норм у разі прогалин чи правових колізій. 
Попри те, що процесуальна аналогія традиційно вважається найбільш поширеним засобом подолання прогалин у законодавстві, їй не варто надавати універсальний характер у виконанні такої функції аби не допускати «конкуренції» з вимогами процесуальної форми, яка у кримінальній процесуальній сфері є гарантією убезпечення від свавільного використання владного державного примусу. Таким чином, обумовлюється питання про формування умов застосування процесуальної аналогії у кримінальному провадженні, в нагоді для чого став теоретичний та практично-судовий доробок. Перелік таких умов є результатом наукових досліджень Е. Ш. Кемуларії, М.Л. Якуба, П.С. Елькінд, М.С. Строговича, М.М. Гродзінського та інших. Отже, в теорії права в найбільш узагальненому вигляді можна виокремити такий перелік умов допустимості застосування процесуальної аналогії у кримінальному судочинстві:
1) передбачений кримінальним процесуальним законом випадок повинен бути однорідним з тим, до якого закон (право) застосовується за аналогією. Тобто ситуація, яка вирішується за допомогою процесуальної аналогії, має характеризуватись однаковими або схожими рисами, ознаками з тією, яка врегульована законом (правом);
2) застосування процесуальної аналогії повинно відбуватись у суворій відповідності до завдань, які стоять перед кримінальним провадження (ст. 2 КПК). При цьому обов’язково повинні дотримуватись як ті завдання, що характерні для всіх стадій кримінального процесу, так і для кожної з них зокрема;
3) дотримання принципів кримінального процесу. Необхідність запровадження такої умови зумовлена зокрема тим, що тільки належне дотримання принципів кримінального провадження може забезпечити виконання його завдань. Порушення цієї умови може стати підставою для скасування судового рішення;
4) застосування процесуальної аналогії в жодному випадку не повинно обмежувати процесуальних прав учасників процесу чи покладати на них не передбачені законом обов’язки;
5) використовуючи процесуальну аналогію, органи дізнання та досудового слідства, прокурор і суд, дотримуючись порядку провадження у кримінальній справі, не повинні вчиняти процесуальні дії, не передбачені нормами кримінального процесуального права. 
А також важливо вказати, що однією з умов допустимості процесуальної аналогії, безумовно, має бути й дотримання принципів кримінального процесу. 
Поряд із умовами допустимості застосування процесуальної аналогії, згенерованими на доктринальному рівні, так само вироблені умови, за яких застосування правових норм за аналогією буде недопустимим. 
Передусім не допускається використання процесуальної аналогії для визначення підстави для застосування юридичної відповідальності, зокрема і застосування заходів кримінальної процесуальної відповідальності, що суперечило би принципу правової визначеності. Такі твердження підтримуються і судовою практикою. 
Зокрема, у постанові ККС ВС від 13 грудня 2018 року (справа № 367/3872/17, провадження № 51-3205км18) сформульовано, що, враховуючи вимоги засади диспозитивності (ст. 26 КПК) і те, що п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК та ч. 4 ст. 399 КПК чітко регламентують питання спеціальних підстав для оскарження прокурором вироку за угодою про примирення, а також підстав та порядку відмови у відкритті провадження апеляційним судом (у тому числі й у випадках оскарження вироків за угодами), застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК для розширення можливостей оскарження прокурором вироку на підставі угоди про примирення виключається [6]. Таким чином, йдеться про неприпустимість застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК для розширення можливостей оскарження прокурором вироку на підставі угоди. 
Як і не може бути розглянута по суті апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, лише з посиланням на ч. 6 ст. 9 КПК. Так, у постанові ККС ВС від 4 квітня 2019 року (справа № 494/6/18, провадження №51-9701км18) визнано законним і обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено оскарження ухвали суду про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування [7]. 
У підсумку варто зазначити, що в КПК регламентовано використання аналогії в ході кримінального провадження, однак конкретний її вид (права чи закону) не вживається в існуючій юридичній конструкції. Уніфікованою категорією, з огляду на існування в правовій дійсності обох цих явищ, запропоновано поняття «процесуальна аналогія». ЇЇ правову природу варто розглядати через призму способу подолання прогалин у сфері кримінальних процесуальних відносин, оскільки процесуальна аналогія не є самостійним принципом кримінального провадження. Доктринально та на рівні судової практики сформовано умови допустимості застосування процесуальної аналогії та умови, за яких її використання не припустимо.
    
Список використаних джерел:
1. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Т.1: А-Г. Київ, 1998. 672с.
2. Бондар О.В. Поняття і значення застосування аналогії в кримінальному судочинстві. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. 2009. Вип. 21.
С. 246-251.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар, за заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила.. К.: Юстініан, 2012. с. 46]. 
4. Вовк І. В. Порядок застосування аналогії у кримінальному судочинстві України. Адвокат. 2010. №5. 18-22 с.
5. Постанова Верховного Суду від 19 березня 2019 року справа № 686/20143/16-к. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/80555776;
6. Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, справа № 185/1021/18. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78680663.
7. Постанова ККС ВС від 13 грудня 2018 року (справа № 367/3872/17, провадження № 51-3205км18). URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77968952
8. Постанова ККС ВС від 4 квітня 2019 року (справа № 494/6/18, провадження №51-9701км18). URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81013253
 
 
Міжнародна науково-практична конференція 15.04.21 - СЕКЦІЯ №2
Protection of human rights is one of the most acute problems of Ukrainian reality. The constitutional desire to develop and strengthen a democratic state cannot be realized without the approval of inalienable human rights and freedoms in public consciousness and social practice, and the normative consolidation of their guarantees.
The state is obliged to be active in ensuring human rights, in creating material, organizational, social, political, and other conditions for a person to fully exercise his rights and freedoms through the legal mechanism of their protection.
The concept of «legal regulation mechanism» or «legal mechanism» is used in legal science in two different meanings in terms of content. They are often used synonymously with the concept of «legal regulation».
There is a well-developed and documented human rights system in the world. Their main feature is that they are provided to all people from birth. The main documents reflecting modern international human rights standards are:
• Universal Declaration of Human Rights (1948);
• European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (1950);
• European Social Charter (1961);
• International Covenant on Civil and Political Rights and International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights (1966);
• Final Act of the Conference on Security and Cooperation in Europe (1975);
• Convention on the Rights of the Child (1989).
However, human rights are often violated. This happens when the norms set out in the Universal Declaration of Human Rights and other listed documents are not respected or when someone (other people or states) acts against them. The most shameful manifestations of human rights violations are discrimination and persecution on various grounds, such as nationality or political views, human trafficking and slavery, torture, violation of the rules of war and the use of civilians as a «shield» for the military.
The state is the main guarantor of the observance of human and civil rights and freedoms. However, the state does not always fulfill all its obligations to its citizens. To restore justice, the developers of human rights instruments have provided mechanisms for the protection of human rights.
Protection of human rights can take place both at the national level, that is, within a separate state, and at the international level, when the state is not able to independently protect the rights of its citizens. The task of protecting human rights in the state is primarily entrusted to law enforcement agencies and the judiciary. The country's legislation should be based on the high value of a person and take into account the international legal framework of human rights.
At the international level, the protection of human rights is primarily concerned with the UN; in addition, within the framework of other international organizations there are structural units that monitor the observance of human rights in the world. In their activities, they are also guided by the documents listed at the beginning. In the event of non-observance of human rights, they can both provide assistance to victims and apply sanctions to violators.
The UN and other international legal institutions have developed a number of documents regulating the protection of human rights in the world. Ukraine as a UN member state is guided by them in the development of its legislation, or regulatory support. Legal support is an integral part of the national mechanism for the protection of human rights, as well as informational, scientific and methodological, and the so on and so forth. The basis for this provision is the Constitution of Ukraine, which proclaims that the main value of the state is a person. On the basis of the current legislation in Ukraine there are institutions whose task is to ensure the observance of human rights in the country:
• General Prosecutor's Office of Ukraine;
• Committee of the Verkhovna Rada of Ukraine on Human Rights, National Minorities and Interethnic Relations;
• Other committees of the Verkhovna Rada of Ukraine on activities to ensure and protect human rights (legislative support for law enforcement).
If we talk about Europe, then there are three international systems for the protection of human rights: 
1) The UN system is called the «Charter of Human Rights» because it ratified the 1966 International Covenant - Universal Declaration of Nations. 
2) The Security and Moral System of the Conference in Europe, based on the Final Act signed in 1975 in Helsinki (Finland).
3) European Convention on the System of Human Rights and Fundamental Freedoms in Europe along with Additional Protocols.
For the sake of Europe, the system has special powers on human rights within it, which are monitored by the European People's Commission and the European Court of Human Rights.
Other continents have their own systems and human rights. In 1969, the International Convention on Human Rights was launched in 11 states of Latin America. 
In 1981, the African authorities adopted the Charter of the People and Human Rights; people need to be aware of their human rights to food.
In addition to government agencies, national and international intergovernmental organizations, there are many non-governmental organizations around the world dedicated to the protection of human rights. One of the largest international organizations operating in Ukraine, Amnesty International was founded in 1961 to expose and promote violations of human rights, human dignity and pressure on governments and society, protect victims and end human rights violations. It also runs information and awareness campaigns to educate the public about human rights and the importance of respecting them. A special direction of the organization's activities in Ukraine is the fight against torture in law enforcement agencies.
International Center for Women's Rights «La Strada-Ukraine» has been operating since 1997. Its main goals are the prevention of human trafficking, especially women and children, the elimination of all forms of discrimination and violence in society, as well as the promotion of the protection of human rights, gender equality and the rights of the child. Overall, La Strada: Prevention of Women Trafficking in Central and Eastern Europe was initiated in 1995 by NGOs in the Netherlands, Poland and the Czech Republic.
There are many organizations dedicated to protecting children's rights. The ECPAT Human Rights NGO Network (ESRAT) headquartered in Bangkok, Thailand, fights child sexual abuse. Ukraine has been a member of the organization since 2004 and unites 104 organizations from 93 countries of the world.
Human rights mechanisms are designed to prevent violations of human rights and restore justice in the event of violations of these rights. It is the duty of every state to protect the rights of its citizens. 
    
Bibliography:
1. International Covenant on Civil and Political Rights // Optional Protocol to the International Covenant on Civil and Political Rights. - M.: Rus., Legal Fund: Law, 1995.
2. International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights. - K.: Ukr., Legal Fund: Law, 1995.
3. Brownli Ya. «International Law». - M., 1977. 
4. Janice M., Kay R., Bradley A. «European human rights law: sources and practice». Trans. from English - M.: Artek, 1997.
5. Entin M.L. International guarantees of human rights. Practice for Europe. M., Progress., 1992 
6. Entin M.L. «International judicial institutions». - M., International Relations, 1984. 
7. Kozhevnikov F.I. «Course of International Law in 6 Volumes». – M.: Nauka, 1967. (Academy of Sciences of the USSR, Institute of State and Law), Volume 3-5;
8. Kolosov Yu.M., Kuznetsov V.I. «International law». - M., 1995. 
9. Mazov V.A. «Principles of Helsinki and International Law». – M.: Nauka, 1967.
10. Mullerson R.A. «Human Rights: Ideas, Norms, Reality». - M.: Legal Literature, 1991. 
11. Nelip M.I., Merezhko A.A. "Forced protection of human rights: issues of legitimacy in modern international law". - K.: Science Opinion, 1999. 
12. Pljushka A.D. «International Charter of Human Rights» // Collection of documents. - K.: Scientific opinion, 1991.
13. Human rights in UN documents // Amsterdam. - K.: Ukr. - American Bureau of Human Rights,, 1997.
14. Human rights in the documents of the Council of Europe // Amsterdam. - K.: Ukr. - American Bureau of Human Rights, 1996.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
April
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція