... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...
Міжнародна науково-практична конференція 15.04.21 - СЕКЦІЯ №5
Домашнє насильство є однією з розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від домашнього насильства жінки, діти та люди похилого віку.
10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Загальна декларація прав людини, метою якої було «...визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних і невід’ємних прав кожної людини, що є основою свободи, справедливості та загального миру…». В цій Декларації проголошується, що кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканість: ніхто не повинен зазнавати тортур, жорстокого, нелюдського поводження і покарання, що принижують його гідність [1].
Велике значення у відносинах між членами сім’ї має безумовне дотримання прав людини, проголошених у цій Декларації, адже порушення прав людини в сім’ї, насильство по відношенню до матері, батька, інших членів сім’ї так само негативно впливає на дитячу психіку, як і насильство виявлене відносно неї самої.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», окремо надане визначення «постраждалої дитини», як особи, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку. Захист прав та інтересів такої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є її кривдниками, а також орган опіки та піклування [2]. 
У Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами (Стамбульська конвенція) стверджується, що діти, які стали свідками домашнього насильства, є жертвами насильства. Вона передбачає психо-соціальні консультації для дітей, які стали свідками будь-яких форм насильства або будь-якої форми насильства стосовно їхньої вікової групи, та скерована на інтереси дитини (стаття 26). Відповідно до статті 46, вчинення злочину проти дитини або у присутності дитини є обтяжуючим чинником [3, с. 27]. 
Діти, які зазнали насильство від своїх батьків, є досить складною категорією потерпілих, насилля по відношенню до дітей, значно деформує особистість дитини та формує озлоблення до оточуючих, стає причиною самогубств (суїцидів). Особливо негативно на формуванні майбутньої особистості позначається застосування фізичного і психічного насильства з боку осіб, які повинні за законом піклуватися про їхній, повноцінний фізичний, психологічний, моральний та інтелектуальний розвиток.
Необхідність ефективного забезпечення протидії та запобіганню домашньому насиллю зумовлена тим, що сьогодні випадки вчинення цього протиправного діяння все більше набувають в Україні широкого масштабу.
Так за даними громадської організації «Ла Страда-Україна» на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації за перше півріччя 2019 року надійшло 17341 звернень і 6157 звернень на дитячу лінію [4]. У 2020 року в умовах карантину тільки за перший тиждень кількість звернень на «гарячу лінію» зросла на 50%, ніж зазвичай [5].
Проблемним питанням залишається, те що в Україні практично відсутній механізм збору статистичних даних із питань насильства над дітьми. Більшість випадків завдання психічної та фізичної шкоди здоров’ю залишаються незареєстрованими. Офіційна статистика не містить диференційованих даних щодо вікових особливостей дітей – жертв домашнього насильства залежно від його форми: фізичне, психічне, сексуальне й економічне. Це є суттєвим недоліком ведення офіційних даних, що ускладнює розроблення ефективних заходів запобігання домашньому насильству, оскільки залежно від віку потерпілих та виду насильства мають вживатись різні заходи. Відтак встановити точну кількість дітей, потерпілих від злочинів проти життя та здоров’я, що вчиняються в сім’ї, за прямими показниками вкрай важко, оскільки уповноважені органи такий облік не ведуть [6, с. 116].
Велике значення протидії та запобіганню домашнього насильства має профілактична діяльність. Яка, перш за все повинна бути спрямована на попередження аморальної, протиправної поведінки, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров’я дітей, та запобігання такому явищу. 
За дослідженням «Відповідальність системи за виявлення, реєстрацію й повідомлення випадків насильства над дітьми» (UNICEF), тільки в 15% фахівців у сфері захисту дітей (педагоги, медики, соціальні працівники, поліцейські та ін.) виявлено володіння спеціальними знаннями щодо насильства над дітьми.
Сьогодні все більш очевидним стає той факт, що проблема сімейного неблагополуччя в цілому і насильства зокрема вимагає вирішення комплексу завдань психологічного, педагогічного, юридичного, соціального характеру, спрямованих на розвиток практичних заходів щодо запобігання домашнього насильства та реабілітації постраждалих дітей. В даному випадку мова йде про розроблення системи впровадження відповідних програм навчання фахівців, програм освіти населення, спрямованих на усвідомлення базових принципів, зокрема, на життя, свободу, недоторканість права людини жити вільно від принижуючого честь та гідність поводження тощо. 
Нагальним питанням є удосконалення системи показників у формах державної статистичної звітності, а також механізму щодо виявлення та попередження сімей, в яких вчиняється насильство.
    
Список використаних джерел:
1. Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948. ООН. Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 р. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_015 (дата звернення: 20.03.2021).
2. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 5. Ст. 35.
3. Е. Віллс, О. Калашник Протидія домашньому насильству. Практичний посібник для поліцейських URL: https://rm.coe.int/manual-policemen-ukr-final-web/16808e52e8 URL: (дата звернення 01.03.2021).
4. М. Матяж Як реагувати жертвам домашнього насильства на недостатню увагу з боку поліції? URL: https://www.radiosvoboda.org/a/30117262.html (дата звернення: 05.03.2021).
5. В ізоляції, але не в безпеці. Допомога постраждалим від домашнього насильства в умовах карантину за підтримки UNFPA Україна URL: https://ukraine.unfpa.org/uk/isolationGBV (дата звернення: 26.03.2021).
6. О. Л. Беспаль Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам проти життя та здоров’я дітей, що вчиняються в сім’ї дисерт. канд. юрид. наук 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право Запоріжжя – 2019. – 294 с.

Last Updated (Thursday, 08 April 2021 13:24)

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
April
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція