Науково-практична Інтернет-конференція 20.04.2016 - Секція №1
На сьогодні питання тлумачення права є досить важливим та актуальним, адже саме воно забезпечує та гарантує дотримання таких принципів права як верховенство права, справедливість, законність, доцільність тощо. Також воно відіграє неабияку роль у сфері правосуддя, бо таким чином досягається узгодженість у судових рішеннях між судами не тільки на національному рівні, а й на рівні міжнародних договірних відносин.
Для початку слід відзначити, що різних аспектів даного питання у своїх працях торкалися В. Карабань, В. Лазарєв, П. Рабінович, Н. Савчин, М. Тесленко, Ю. Тодика, С. Шевчук та інші.
Тлумачення права є діяльністю, спрямованою на з’ясування змісту норм права та їх ефективну практичну реалізацію, результат якої зазвичай виражається у інтерпретаційно-правовому акті [1].
Тлумачення права в Україні може здійснюватися головним чином Конституційним Судом України щодо тлумачення Конституції України, різних конституційних законів, дотримання ратифікованих міжнародних стандартів та положень щодо них та ін., а також судами загальної юрисдикції. В свою чергу я збираюся розглянути певні аспекти тлумачення права саме судами загальної юрисдикції в Україні, його призначення, основні засади та напрями діяльності.
Тлумачення права судами загальної юрисдикції в Україні здійснюється на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, а також норм національного законодавства. Слід наголосити, що взагалі, призначенням будь-якого суду в різних сферах його діяльності (зокрема і діяльності щодо тлумачення права) є захист прав і свобод людини і громадянина [2, с. 6-10], встановлення стійкої та певним чином однорідної системи тлумачення, де жодна однакова ситуація не повинна мати певних протиріч, суперечностей (наприклад, в залежності від суб’єкта, який бере участь у справі тощо). Також, необхідною складовою діяльності суддів є їх головні засади. Так, згідно зі ст. 127 Конституції України, судді повинні бути незалежними та підпорядковуватися лише закону[3]. Останнє положення, на мою думку, є визначальним критерієм тлумачення права, адже даний вид діяльності повинен бути здійснений за чітким підпорядкуванням закону та не суперечити його основним засадам.
При розгляді даного питання слід проаналізувати і напрями діяльності тлумачення права судами загальної юрисдикції. За своєю природою таке тлумачення поширюється лише на конкретні справи. Це, так зване, казуальне тлумачення, згідно з яким рішення судів загальної юрисдикції не утворюють за собою певного усталеного обов’язкового прецеденту для всіх однакових справ і тому, стосується конкретної справи; тут також не існує зв'язку в контексті тлумачення між судами різної чи однакової інстанції. Проте дещо більші повноваження у цій сфері має Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. Тлумачення Верховного Суду в силу своєї авторитетності використовуються всіма іншими нижчими судами при розгляді аналогічних справ та виступають у ролі певного прецеденту. Так, у ст. 360-7 Цивільного Процесуального Кодексу вказано, що рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй дiяльностi нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Обов’язковість позиції Верховного Суду означає, що жоден суд не може ухвалити рішення всупереч цiй позицiї [4, с. 540-541].
Як висновок, слiд зазначити, що на даному етапі рівень правового порядку в Українській державі є досить низьким порівняно з іншими європейськими країнами і тому тлумачення права в Україні, яке має здійснюватися з урахуванням базових принципів, покладених в основу європейської правової доктрини, є на сьогодні однією з головних проблем, що потребує першочергового розв’язання.
 
Список використаних джерел:
1. Загальна теорiя держави і права [Електронний ресурс]: [підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; за ред. М.В. Цвіка, О.В.Петришина. – Х.: Право, 2009. // Електронні підручники [Електронний ресурс]: Загальна теорія держави і права; Філософія права; Демиденко Г.Г. История учений о праве и государстве; Екологічне право України. – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2009. – 1 CD-ROM – Назва з титул. екрану.
2. Тесленко М.В. Окремі аспекти взаємовідносин Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції / М.В. Тесленко // Право України. – 2003. – №12. – С. 6-10.
3. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – ст. 141.
4. Цивiльний Процесуальний Кодекс: науково-практичний аналiз. – 70 К.: ВД «Дакор», 2013. - 600 с. {jcomments on}
 
Науковий керівник: Матат Ю.I.