Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №2
Обравши шлях євроінтеграції, Україна поставила перед собою мету впроваджувати політичні, соціально-економічні, правові та інституційні реформи. В свою чергу, ефективне виконання поставлених перед державою задач, значною мірою залежить від якості державної політики, яку здійснюють органи державного управління у сфері фінансової діяльності. Прогнозування, планування, регулювання фінансової діяльності, а також управлінські рішення, їх виконання та контроль виконання, можуть успішно здійснюватися лише за наявністю певної інформації. Тобто інформація і, певною мірою, – податкова, відіграє визначальну роль при прийнятті ефективних управлінських рішень. У той же час, розголошення окремої інформації може призвести до негативних наслідків, завдати шкоди як окремій особі, так і суспільству в цілому. Сучасний розвиток суспільних відносин зумовлює необхідність забезпечення правового захисту інформації, що ускладняється відсутністю законодавчого визначення чіткого поняття податкової інформації, класифікації та встановлення правового режиму для кожного її виду.
Інформація, залежно від сфери її обігу має свої особливості, які впливають та визначають її правовий режим, а виявити ці особливості дозволяє класифікація. Виходячи із розуміння того, що класифікація інформації – це розподіл інформації за галузями знань, проблемами, предметами або за будь-якими іншими ознаками, із визначенням індексу систем класифікації, відповідно до змісту інформації, можна стверджувати, що варіантів класифікації інформації може бути запропоновано досить багато.
Відповідно до Закону України «Про інформацію» [1] в редакції від 25 червня 2016 року основними видами інформації вважаються: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація, податкова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації. Такий перелік є незавершеним, оскільки до «інших видів інформації» може належати будь-яка інформація, що не ввійшла до вищенаведеного переліку. Стаття 20 Закону України «Про інформацію» [1], за режимом доступу поділяє інформацію на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. А у статті 21 закону інформація з обмеженим доступом класифікується на конфіденційну, таємну та службову. Аналогічний поділ міститься і в ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» [2] в редакції від 05 травня 2015 року. Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом систематичної її публікації в офіційних друкованих виданнях; поширення її засобами масової комунікації; безпосереднього надання інформації заінтересованим громадянам, державним органам, юридичним особам. Порядок і умови надання такої інформації встановлюються інформаційними законами. Інша справа стосовно інформації з обмеженим доступом (закритої інформації). На практиці досить часто виникають питання щодо віднесення тієї чи іншої інформації до певного виду інформації з обмеженим доступом, оскільки це впливає на правовий режим такої інформації.
Податковий кодекс України не містить чіткого визначення поняття податкової інформації, а п.14.1.171 ст. 14 цього кодексу містить відсильну норму до Закону України «Про інформацію» у редакції: «податкова інформація – у значенні, визначеному законом України «Про інформацію». З метою інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органи податкового контролю використовують інформацію, що міститься в податкових деклараціях; фінансовій звітності; інформацію про фінансово-господарські операції платників податків; про експортні та імпортні операції платників податків; інформацію від банків, інших фінансових установ про наявність та рух коштів на рахунках платника податків та іншу інформацію, перелік якої закріплений у п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України [3]. При цьому, правовий режим такої інформації законодавець чітко не визначає, що в свою чергу ускладнює її захист.
В узагальненому вигляді можна стверджувати, що певний сегмент інформації може становити одночасно як податкову інформацію, так і іншу галузеву інформацію, яка може мати різний режим доступу. Це дозволяє за ознакою режиму доступу виділити податкову інформацію з відкритим доступом та податкову інформацію з обмеженим доступом. Вважається, що інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну та таємну [4, c. 23], що дозволяє виділити на другому рівні класифікації конфіденційну податкову інформацію та податкову таємницю. 
У межах податкової таємниці доцільно виокремлювати службову та професійну таємницю, оскільки будучи близькими за змістом, вони все ж таки відрізняються. Службова податкова таємниця – це відомості, що є в розпорядженні співробітників Фіскальної служби України, щодо способів досягнення визначених податковим законодавством завдань, які необхідні для забезпечення ефективного здійснення контрольних, наглядових функцій органами державної влади і не підлягають розголошенню. Професійною податковою таємницею є матеріали, документи та інші відомості, які зібрані у процесі контролю та у зв’язку із виконанням своїх обов’язків посадовими особами фіскальних органів і які забороняється розголошувати у будь-якій формі до прийняття рішення щодо цього уповноваженим державним органом.
Аналіз сучасної літератури свідчить про наявність чисельності підходів щодо класифікації інформації за різними критеріями: змістом, функціями, правовими інститутами, структурою юридичного змісту, юридичним характером взаємодії учасників правовідносин, державним устроєм, складом учасників правовідносин, об’єктом правового регулювання тощо. Існуючі класифікації є, як правило, перенесенням загальнотеоретичних конструкцій, що на нашу думку, не повною мірою відображає специфіку й особливості податкових правовідносин. Тому потрібна така класифікація, яка була б властива і відображала таку специфіку. В свою чергу, науково обґрунтована класифікація податкової інформації дозволить глибше зрозуміти її сутність, значення у механізмі правового регулювання, точніше визначити межі та можливості регулюючого впливу правових норм і напрями підвищення ефективності їх дій. У практичній площині - забезпечує науковий підхід до вибору форм і методів правового регулювання податкових відносин; виявлення тих їх окремих сегментів, які потребують вдосконалення правового регулювання та, відповідно, вироблення пропозицій щодо подальшого вдосконалення податкового законодавства.
 
Список використаних джерел:
1. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХII. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до матеріалу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2657-12/parao177#o177
2. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року N 2939-VI. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до матеріалу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main/2939-17
3. Податковий Кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI – [Електронний ресурс] – Режим доступу до матеріалу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17
4. Марущак А.І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом: курс лекцій / А.І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 208 с. {jcomments on}