Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №3
Соціальне страхування – важливий елемент державної соціальної політики у сфері управління ризиками відтворення населення, а отже – виступає механізмом досягнення соціально-значимих для суспільства цілей. За допомогою системи соціального страхування здійснюються фінансові вкладення в основний соціальний капітал будь-якої держави – людину, а саме: для підтримки її працездатності, здоров’я, підвищення кваліфікації та перекваліфікації тощо [1, с.17].
Тищенко О.В. визначає загальнообов’язкове державне соціальне страхування як правові відносини, що виникають між учасниками соціально-страхових відносин (застрахованими особами, страхувальниками, страховиками) з метою захисту соціально-правових інтересів застрахованих осіб у зв’язку з виникненням суспільно-значимих обставин (страхових випадків), які згідно чинного законодавства України є підставою для здійснення страхових соціальних виплат за рахунок коштів страховиків (фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування) [2, с. 200]. 
Соціальне страхування деякі науковці визначають як соціальну систему, що ставить за мету створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов’язкового характеру, яка зможе діяти досить ефективно лише у тому випадку, якщо вона буде всеосяжною як з точки зору охоплення нею населення, так і з точки захисту від ризиків. Кінцева мета полягає в реалізації плану, який захищав би всі верстви населення від всієї сукупності факторів нестабільності [3, с. 61]; як провідну організаційно-правову форму соціального забезпечення, яка гарантує особам право на соціальне забезпечення і профілактику соціального (страхового ризику) за рахунок страхових коштів [4, с. 7] 
Довідникова література тлумачить слово «соціальний» як 1. Пов’язаний із життям і стосунками людей у суспільстві; суспільний. / Породжений умовами суспільного життя, певного середовища, ладу. / Існуючий у певному суспільстві. Здійснюваний у суспільстві. / Зумовлений поділом суспільства на класи. 2. Який має на меті зміну суспільних виробничих відносин [5].
Вігдорчик М.А. розуміння слова «соціальний» розкриває в самому використовуваному словосполученні «соціальне питання». Соціальне питання – це питання про реорганізацію суспільного ладу. У цьому сенсі «соціальне» означає все те, що зачіпає саме глибоке коріння суспільного життя, його економічний фундамент, його класову структуру. Незабезпеченість широких верств населення є «соціальним» злом. І в цьому саме сенсі і страхування, яке покликане боротися із цим злом, отримало назву «соціального страхування» [6, с. 18].
У соціальному страхуванні повинні поєднуватися економічні, соціальні елементи захисту, які покликані забезпечити застрахованій особі за допомогою відповідних фінансових, організаційних і правових механізмів можливості по компенсації втраченого заробітку або додаткових непередбачуваних витрат, пов’язаних з лікуванням, реабілітацією, професійною підготовкою [7, с. 37].
Вважаємо, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування за своєю назвою не в повній мірі відповідає відносинам, які регулює, адже комплекс правових норм, які називаємо загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням регулює не тільки загальнообов’язкове але і добровільне державне страхування (наприклад, добровільна участь в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування). Звичайно, левова частка правовідносин припадає саме на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, але оскільки дане поняття є вужчим чим комплекс правових норм, які ним називаються, пропонуємо визначати даний комплекс правових норм як соціальне страхування. Дискусійно називати державним страхуванням недержавне пенсійне забезпечення. 
Соціальне страхування - це комплексне правовідношення, яке охоплює соціально-забезпечувальні, фінансові, організаційно-управлінські відносини, спрямоване на компенсацію застрахованій особі (іншій визначеній законом особі) упущеного доходу, здійснення інших виплат, надання соціальних послуг внаслідок настання страхового випадку та здійснення заходів з профілактики страхових випадків.
 
Список використаних джерел:
1. Страховий ринок України: стан та перспективи розвитку: [монографія] / [за заг. ред. А.А. Мазаракі]. – К.: Нац. торг.-екон. ун-т, 2007. – 460 с.
2. Тищенко О.В. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні: теоретично-правові проблеми / О.В. Тищенко // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Право / голов. ред. Ю.М. Бисага. – Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2014. – Вип. 24. Т. 2. – С. 198-200.
3. Бенях В. Механізм соціального страхування населення / В. Бенях // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, 2007. – вип. 94. – С.60-62.
4. Гуменюк І.О. Правові основи становлення соціального страхування в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / І.О. Гуменюк – Х., 2001. – 15 с.
5. Словник української мови. Український тлумачний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sum.in.ua/s/socialjnyj 
6. Вігдорчик М.А. Теория и практика социального страхования / М.А. Вігдорчик [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://avidreaders.ru/book/teoriya-i-praktika-socialnogo-strahovaniya-vypusk3.html 
7. Стожок Л.Г. Соціальне страхування як інструмент управління соціальними ризиками / Л.Г. Стожок // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №1-2. – С. 35-39. {jcomments on}