Науково-практична Інтернет-конференція 06.10.2016 - Секція №4
Протягом останніх років, як в світі, так і в Україні, активізувалась діяльність муніципальних органів щодо реалізації природоохоронних заходів, які спрямовані на охорону довкілля, раціональне природокористування та гарантування екологічних прав. Про це прямо вказується у законодавстві, що регулює правовий статус даних органів. Так, відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [5] органи місцевого самоврядування наділені цілим комплексом власних (самоврядних) та делегованих повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Водночас, у ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [3], зазначено, що місцеві ради зобов’язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального природокористування, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони довкілля [3]. На наш погляд, дані заходи можна розглядати як відповідну гарантію і щодо забезпечення екологічних прав з боку місцевих органів. Аналогічні положення передбачені і законодавством Російської Федерації. Відповідно до ст. 13 Федерального Закону Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища» [10] органи державної влади Російської Федерації, органи державної влади суб’єктів Російської Федерації, органи місцевого самоуправління і посадові особи зобов’язані здійснювати сприяння громадянам, громадським об’єднанням і некомерційним організаціям в реалізації їх прав у сфері охорони навколишнього середовища. 
У європейському законодавстві, зокрема, Польщі, Румуніі, Франції, Великобританії тощо, безпосередньо не вказується про роль органів муніципальної влади у забезпеченні саме екологічних прав, натомість, закріплені повноваження місцевих самоврядних органів у екологічній сфері, що безумовно, охоплює і гарантії екологічних прав [14]. Зокрема, у базовому Законі Швеції «Про місцеве самоврядування у Швеції» до обов’язкових повноважень муніципалітетів належить поряд з питаннями освіти, соціальних послуг тощо і завдання з охорони довкілля в цілому [11, 38]. За законодавством Фінляндії місцеві влади відповідальні за надання послуг, які забезпечують щоденне благополуччя громадян, тому до їх функцій обов’язків віднесено також охорону довкілля [12]. Провідне завдання органів місцевого самоврядування Німеччини – виконання вимог федерального і земельного законодавства у галузі охорони довкілля і реалізація державних екологічних програм на локальному рівні [13]. Більше того, у деяких землях, наприклад, Гессені й Шлезвінг-Гольштейні, екологічна політика визнана як провідний напрям роботи. З 1996 року в Німеччині проводять змагання між місцевими суб’єктами управління у досягненні екологічного благополуччя, від результатів якого залежить інвестиційна привабливість конкретної місцевості і увага уряду до місцевих проблем [13]. 
Варто відзначити, що у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» [3], де визначено види гарантій забезпечення екологічних прав, немає вказівки про діяльність саме органів місцевого самоврядування у їх гарантуванні, що безумовно є невиправданим. Тому доцільно було б в системі гарантій забезпечення екологічних прав на ряду з органами державної влади, громадянами та громадськими природоохоронними організаціями як суб’єктами їх гарантування розглядати і органи місцевого самоврядування. Оскільки, і світова, і європейська практика відводить важливу роль муніципальним органам у механізмі захисту та гарантування екологічних прав. Тим більше, що органи місцевого самоврядування в Україні наділені цілим комплексом повноважень у екологічній сфері, в тому числі, і щодо забезпечення екологічних прав, що прямо випливає зі змісту екологічного та природоресурсного законодавства.
 
Список використаних джерел:
1. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280-97ВР
2. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12
3. Об охране окружающей среды: Закон Российской Федерации от 10 января 2002 года № 7-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 2. – Ст. 133.
4. Улютіна О.А. Аналіз міжнародного досвіду діяльності суб’єктів, уповноважених здійснювати охорону довкілля / О.А. Улютіна // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2014. – Вип. 197. – Ч.3. – С. 141-149.
5. Мірошник О. Інститут місцевого самоврядування у Швеції / О. Мірошник // Національна безпека і оборона. – 2009. – № 1. – С. 37-39.
6. Місцеве самоврядування у Фінляндіі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tergromada.blogspot.com/2014/11/blog-post_14.html
7. Сурілова О.О. Право навколишнього середовища Німеччини / О.О. Сурілова // Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – № 24 – С. 75-80. {jcomments on}