Науково-практична Інтернет-конференція 08.12.2016 - СЕКЦІЯ №3
Прагнення України стати частиною європейського простору не лише з точки зору території, а й з економічної та політичної сторони є досить перспективним процесом, яким охоплені на сьогоднішній день всі ланки та галузі суспільного життя. Але реалії життя показують, що для успішного завершення процесу євроінтеграції необхідне глобальне реформування правової, політичної, економічної, соціальної і багатьох інших сфер діяльності держави, що потребує залучення великих сум коштів, зокрема – іноземних інвестицій на ринку цінних паперів.
Успішне функціонування фондового ринку є необхідним для України. Але численні кризи та кон’юнктурні коливання в країні не дають впевненості інвесторам у доцільності вкладення коштів в український ринок цінних паперів. Тому досить актуальним є питання дослідження проблематики діяльності фондового ринку в Україні, зокрема захисту прав емітента, інвестора при використанні послуг андерайтера.
Діяльність андерайтера, як і будь-якого іншого посередника, має внутрішню і зовнішню сторону. Внутрішня сторона охоплює відносини андерайтера з емітентом у процесі розміщення цінних паперів, а зовнішня – відносини андерайтера з інвесторами у цінні папери. Як у внутрішніх, так і у зовнішніх відносинах циркулює інформація, пов’язана з розміщенням цінних паперів. Деякі відомості, що отримує андерайтер від емітента, він передає інвесторам, інші далі не ідуть.
Деякі мають конфіденційний характер, інші не мають ознак таємниці. І саме з цим оборотом відомостей пов’язана проблема вже зовсім не теоретичної, а практичної площини – в андерайтера як посередника між емітентом та інвесторами може виникати т. з. «конфлікт інтересів». З одного боку, андерайтер має обов’язок діяти в інтересах емітента. Це прямо вказано в самому визначенні андерайтингу у ч. 4 ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Але з іншого боку, андерайтер не може не враховувати інтересів інвесторів, які перш, ніж купувати цінні папери, мають отримати достатній обсяг інформації про них і їх емітента. Сьогоднішнє українське законодавство не покладає на андерайтера відповідальність за подання неправдивих або неповних відомостей, пов’язаних з розміщеними ним цінними паперами. Треба зазначити, що це не відповідає міжнародній практиці. Так, як на сьогодні це склалося в Україні, в разі, коли інвестори отримали неправдиву інформацію від андерайтера, притягнути його до відповідальності. 
У крайньому випадку, якщо все ж таки представники емітента зможуть подати суду докази того, що інформація була отримана саме від андерайтера, представник андерайтера завжди може послатися на те, що сам був введений в оману емітентом стосовно фінансового стану його підприємства (адже обов’язку перевіряти цей стан на андерайтера законом також не покладено). Таким чином, ситуація, що наявна в ці часи на фондовому ринку України, зводиться до того, що андерайтер цілком може уникнути відповідальності за дії, які вчинив в інтересі емітента, але в повній протилежності інтересам інвесторів і в порушення принципу добросовісності [2]. А фактично це є відкритий простір для зловживань. Конфлікт інтересів полягає в тому, що якщо при розміщенні цінних паперів андерайтеру стають відомі певні обставини, які потенційно можуть негативно вплинути на інвестиційну привабливість цих цінних паперів, андерайтер має обрати, чи повідомляти цю інформацію інвесторам, що виразили бажання придбати цінні папери, або ж приховати її. Звичайно, треба прямувати до прозорості ринку і надійності інвестицій. Тому розкриття цієї інформації буде правильним діянням з боку андерайтера, але не відповідатиме ані інтересам емітента, ані інтересу самого андерайтера.
Для усунення даних проблем необхідно здійснити значну роботу по удосконаленню нормативно-правової бази, що регулює питання діяльності фондових ринків в Україні. Слід зазначити, що така діяльність уже розпочата.
Підписання 15 липня 2015 року Національним банком України спільно з Міністерством фінансів, Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) Меморандуму про взаєморозуміння стосовно співробітництва в розвитку місцевих ринків капіталу в Україні, основною метою якого є посилення співпраці та діалогу між Україною та ЄБРР для розвитку ефективного місцевого ринку капіталу в Україні, що, у свою чергу, сприятиме залученню передусім іноземних інвестицій в країну. Також прийняття ряду законів, зокрема імплементація стандартів (принципів) IOSCO та виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом в частині протидії зловживанням на фондовому ринку є фундаментальними документами для перспективного розвитку фондового ринку та усунення проблем між ключовими його суб’єктами [3]. 
Отже, удосконалення діяльності фондового ринку можливе при оновленні нормативно-правової бази, реалізації основних орієнтирів по покращенню функціонування фондового ринку, підвищенню його інвестиційного потенціалу.
 
Список використаних джерел:
1. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua
2. Краснова І.В. Фондовий ринок в Україні: стан та перспективи розвитку / І.В.Краснова // Проблеми економіки. – 2014. – № 1. – С. 129-134.
3. Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції): [монографія] / В.Л. Яроцький. – Харків Право, 2015. – 544 с. {jcomments on}