Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №2
Власна податкова система – один із невід’ємних атрибутів незалежності держави. Адже за рахунок податкових платежів формується велика частка доходів країни. Чим зрозумілішою і доступнішою держава її сформує, тим більш фіскально-ефективною податкова система стане. 
На даний час податки виступають, з одного боку, фінансовою основою втручання держави у сферу господарських зв’язків між суб’єктами економічних відносин, а з іншого - необхідною ланкою економічних відносин. Відповідно до ст. 6.1. Податкового кодексу України (далі – ПК) податком визнається обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу [1].
При виборі об’єктів оподаткування та їх правовому регулюванні законодавець повинен керуватися певними принципами. Одним із основних принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є соціальна справедливість – установлення податків і зборів відповідно до платоспроможності платників податків. Проблема забезпечення справедливості в оподаткуванні є однією з частин загальної проблеми соціальної справедливості в економічних відносинах. Ідея справедливості в оподаткуванні, зародилася з моменту виникнення самих податків. Принцип справедливості є основною для всіх сучасних принципів оподаткування. Останні покладені формувати податкову систему, що відповідає вимозі справедливості [2, с. 192].
Безпосереднім втіленням принципу соціальної справедливості у податкове законодавство є так званий «податок на розкіш». Дане визначення не закріплено в законодавстві, свою назву воно отримало у побуті. «Податок на розкіш» знайшов втілення у оподаткуванні предметів, споживання яких свідчить про багатство або про відносну заможність. Цей податок є прямим, оскільки сплачується безпосередньо суб’єктами з майна чи додаткового доходу платника податку. Об’єктом оподаткування виступають різні предмети розкоші до яких у різних країнах відносять: нерухомість, транспортні засоби, ювелірні прикраси та інше. 
В Україні властивості «податку на розкіш» мають: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та транспортний податок. Останній має істотні особливості справляння на кожному етапі свого існування у податковій системі нашої країни. Правовий механізм транспортного податку зазнав певних змін, починаючи з 2015 по сьогодні. 
Так у 2015 році «розкішність» машини залежала від року випуску, тобто з моменту випуску яких минуло не більше 5 років (вказано в техпаспорті) та від об’єму двигуна (понад 3 л.). Таке положення не було обґрунтованим, оскільки не відповідало принципу соціальної справедливості. Адже вартість окремих легкових автомобілів з маленьким об’ємом двигуна є високою. У зв’язку із чим, науковцями пропонувалося розширити перелік об’єктів та використовувати такі бази оподаткування ( залежно від об’єкта оподаткування): щодо наземних транспортних засобів, що мають двигуни внутрішнього згорання, - обсяг циліндрів двигуна; щодо транспортних засобів з електродвигунами, з гібридними двигунами – потужність двигуна та інше. Також було запропоновано покласти тягар оподаткування транспортних засобів на власників коштовних автомобілів, літаків, яхт за допомогою запровадження прогресивної шкали оподаткування [1, с. 193; 4, c. 151]. 
Доречним вбачається розширення об’єктів оподаткування транспортного податку, оскільки: по-перше, звертаючись до законодавства України про транспорт, то до транспортних засобів відносять літаки, судна; по-друге, вартість зазначених засобів в більшості випадків – є високою, лише незначна кількість осіб має можливість володіти нею, що в прямому сенсі може слугувати підтвердженням того, що це є «розкішшю»; по-третє, розширення об’єктів транспортного податку буде прикладом безпосереднього втілення принципу справедливості в оподаткуванні. 
Законом від 24.12.2015 р № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році» положення ст. 267.2.1. було змінено. Об’єм двигуна було замінено на середньоринкову вартість автомобіля, як становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Крім того, відповідно до Закону України №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 1 січня 2017 року, в податковому законодавстві відбулася низка змін. На даний час вартість транспортного засобу визначається за методикою, виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року на офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати [3].
Крім того, у зв’язку із зростанням мінімальної заробітної плати майже вдвічі з 2017 року середньо ринкова вартість автомобіля у ПК визначається вдвічі меншою кількістю мінімальних заробітних плат – 375. Отже, з 2017 році платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів, після дати випуску яких пройшло не більше 5 років, а середньоринкова вартість яких становить 375 м.з.п. Ставка податку залишається незмінною фіксованою – 25000 грн. на рік. 
Отже, можна стверджувати, що «податок на розкіш», у вигляді транспортного податку зазнав низку позитивних змін, що більшою мірою втілює принципу соціальної справедливості, а наступним кроком удосконалення правового механізму цього податку має бути розширення переліку об’єктів цього податку. 
 
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 13-17. – Ст. 112.
2. Овчаренко А.С. Транспортний податок в Україні: стан і перспективи / А.С.Овчаренко // Порівняльно-аналітичне право. – 2015. – № 2. – С. 191-194.
3. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні: Закон України №1797-VIII // Відом. Верхов. Ради України. – 2017. – № 5-6. – Ст.48.
4. Нестеренко А.С. Майновий податок – транспортний податок як основа функціонування місцевих бюджетів в Україні // Юридичний науковий електронний журнал. – 2015. – № 5. – С. 149-151.

Науковий керівник: Овчаренко А.С., к.ю.н., асистент кафедри фінансового права Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого. {jcomments on}