Міжнародна науково-практична конференція 12.12.19 - СЕКЦІЯ №2
Сучасне українське суспільство прагне подолати прояви корупції у державі. Однак, незважаючи на діюче нормативне законодавство, наявність антикорупційних інституцій, міжнародних та громадських організації, що діють в Україні та цілу низку заходів, присвячених цій проблематиці, поки що, рівень сприйняття корупції у нашій державі є досить високим. Громадяни залишаються пасивними спостерігачами здійснення корупційних правопорушень, а інколи беруть у них активну участь. Таким чином, основною проблемою зменшення рівня корупції в Україні є громадянська свідомість. 
У липні-серпні 2018 року було проведено антикорупційне опитування Пакт в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» (USAID) [1]. У результаті опитування було з’ясовано, що українці вважають корупцією однією з трьох найбільших проблем в Україні, при чому саме політична корупція на найвищому рівні становить найбільшу загрозу, - про це заявили 92,5% громадян. Побутова корупція розглядається як менш серйозна проблема (81,6%). Корупцію в бізнес-середовищі вважають серйозною проблемою 72,4% респондентів. Крім того, це дослідження показало, що найбільше з корупцією бажають боротися прості люди (72,7% опитаних), ЗМІ (47,3%) та неурядові організації (41,9%). Бар’єрами для участі громадян у антикорупційній активності є невіра у те, що їхня участь допоможе досягти позитивних змін (71,8%), брак гарантій безпеки (70,9%) та недовіра до органів влади (68.3%). Дві третини (66,4%) опитаних зазначили, що вони мало обізнані про доступні для них засоби боротьби з корупцією [1]. Отже, за допомогою різних антикорупційних методів та інструментів, необхідно переконувати громадян України ставати активними учасниками процесів протидії корупції.
ЗУ «Про запобігання корупції» наділяє громадськість достатнім рівнем прав, щодо протидії корупції, а саме: про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів повідомляти спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, НАЗК, керівництву підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості; запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому ЗУ «Про доступ до публічної інформації», інформацію про діяльність щодо запобігання корупції; проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій; брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції; вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції; проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції; проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції; здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству; здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції [2].
Важливим інструментом формування у суспільстві негативного ставлення до корупції є Національне агентство з питань запобігання корупції. Сьогодні цей орган хоча й повільно, але здійснює певні кроки щодо підвищення рівня обізнаності населення у боротьбі з корупцією. Так, у жовтні 2018 року НАЗК за підтримки ПРООН проведено: антикорупційне навчання для журналістів; серію відкритих лекцій «Тепер я знаю як!» для студентів старших курсів деяких ВНЗ; «День відкритих дверей» для старшокласників середніх шкіл міста Києва та інші заходи, які мали за мету не лише проінформувати про діяльність НАЗК, але й сформувати у молодого покоління українців несприйняття у їх житті такого негативного соціального явища як корупція [3]. 
Важливе значення для формування у населення негативного ставлення до корупції мало прийняття Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції, яка ухвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 576 [4]. Із аналізу завдань, передбачених цієї стратегією, які полягають у ефективному обміні інформацією між державними органами та суспільством; формуванням довіри до державної антикорупційної політики та загальної підтримки антикорупційної реформи; формуванням принципу «нульової толерантності» до корупції у суспільстві, можемо стверджувати розуміння влади у необхідності формування активної позиції громадян щодо боротьби із таких негативним соціально-політичним явищем. Крім того, Стратегією передбачалось створення міжвідомчої робочої групи з питань координації антикорупційної реформи. Основною метою діяльності такої групи є забезпечення узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади з реалізації антикорупційної реформи та її комунікаційної підтримки, підвищення ефективності діяльності новоутворених антикорупційних інституцій та реалізації окремих антикорупційних проектів у центральних та місцевих органах виконавчої влади. 
Ефективним механізмом зменшення рівня корупції у суспільстві та сприяння активного залучення громадян у процес викриття корупційних правопорушень є використання «інституту викривачів». Згідно зі ст. 53 ЗУ «Про запобігання корупції», особа, яка надає допомогу в запобіганні та протидії корупції (викривач) – це особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою [2]. В ЗУ «Про запобігання корупції» встановлено гарантії для викривачів: можливість повідомляти інформацію анонімно, інформація про викривача може бути розголошена лише за його згодою. Крім того гарантії захисту викривачів містяться у ст. 235 КЗпП України, ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 35 Цивільного процесуального кодексу. Захист викривачів корупції можливий за допомогою НАЗК, до повноважень якого належить здійснення співпраці з викривачами, вжиття заходів щодо їх правового та іншого захисту [5]. Поки що, зазначений інститут викривачів корупції в Україні працює неефективно, тому потрібно різними механізмами створити у громадян відчуття реального захисту, забезпечити їх правовою допомогою та матеріальним заохоченням. 
Отже, в Україні існує ряд механізмів, які забезпечують формування негативного ставлення до корупції. Сьогодні потрібно вибудовувати не лише стратегію несприйняття корупції українським суспільством, але й цілеспрямовано проводити різні заходи з залучення громадян до процесу протидії корупції на всіх рівнях суспільного життя.
 
Список використаних джерел:
1. Результати Національного антикорупційного опитування. URL: https:// dif.org.ua/ article/kozhna-tretya-ukrainkaets-gotovi-doluchitisya-doorganizovanoi-protidii-koruptsii (дата звернення: 11.11.2019).
2. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. Дата оновлення: 18.10.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 (дата звернення: 11.11.2019).
3. Національна доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики у 2018 році. URL: https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2019/07/Natsdopovid-2018.pdf (дата звернення: 11.11.2019).
4. Про схвалення Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 576-р. Дата оновлення: від 05.09.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-2017-р (дата звернення: 15.11.2019).
5. Що ви знаєте про інститут викривачів? URL: http://yur-gazeta.com/ golovna/shcho-vi-znaete-pro-institut-vikrivachiv.html (дата звернення: 20.11.2019). {jcomments on}