Міжнародна науково-практична конференція 18.06.20 - СЕКЦІЯ №2
Світова історія неодноразово підтверджувала, що демократія це найбільш гнучкий, життєздатний політичний режим, який відповідає волі людей. «Кажуть, що демократія – найгірша форма держави. Але решта, які знає людство, ще гірші», – слова Вінстона Черчилля. Демократія – це метод, важливий інструмент для вирішення конфлікту інтересів та ідей у безпечний, пристойний спосіб, метод завершення суперечки рішенням, яке ухвалила більшість [1].
Корінням своїм ідеї свободи саме українського суспільства уходять в давні історичні часи, в традиції Дикого поля та народу скіфів. Україна однозначно є демократичною державою за формою, з тих пір, як здобула незалежність. Вона має демократичну конституцію, вільну пресу, багатопартійність, проте стати насправді демократичною країною, яка захищає інтереси людей, а не вузького кола політиків, правдиво відображає людські настрої – саме таке завдання стоїть перед нашою Батьківщиною і її керівництвом сьогодні. Цей шлях непростий і тернистий, але цілком досяжний. Достатньо подивитися на приклади Японії чи Південної Кореї, в яких традиції демократії були зовсім відсутні, і переконатися – не буває антидемократичних народів чи країн, бувають антидемократичні уряди. Тому коли мова йде про державу під назвою Україна, яка є однією з найбільших держав Європи, яка має історичні демократичні традиції, яка має толерантну та гуманістичну культуру, сумніву не існує – будучність України пов'язана виключно з демократичним режимом.
Слушно зауважити, що розвинена промисловість є вагомим елементом будь-якої демократичної держави. Розбудова потужної економіки, зокрема сфери промисловості, в Україні зумовлює існування дієвого механізму державного управління за формуванням та діяльністю всіх ланок влади, у тому числі тієї, що контролює діяльність у сфері легкої промисловості.
Великий інтерес, для розвитку вітчизняної сфери легкої промисловості, становить англійська система залучення іноземних інвестицій. Великобританія є значним отримувачем іноземних інвестицій, що надходять у Європу як із Заходу, так і зі Сходу. Цьому сприяють такі чинники, як ефективна структурна перебудова і поліпшення внутрішньоекономічної ситуації у країні, бажання іноземних фірм зайняти нові ринки збуту для своїх товарів, висока норма прибутку за рахунок порівняно низьких витрат на робочу силу.
На інтенсивність процесу залучення іноземних інвестицій також впливає наявна у Великобританії система оподаткування. Відчутним інвестиційним стимулом є відсутність податків на капіталовкладення в обладнання, а також їх зниження на інвестиції в будівництво споруд [2].
Галузі промисловості, в тому числі і легкої промисловості, безпосередньо пов’язані з інформаційними прогресивними технологіями, порівняно з традиційною промисловістю, зростають більш швидкими темпами, набувають домінуючого значення. 
Застосування державою правових норм, регулюючих подібні відносини, без врахування досвіду міжнародної практики і законодавства інших країн буде неефективним. Про це засвідчують багаторазові безуспішні спроби таких країн, як США і Великобританія поширити свою систему права і законодавство на відносини щодо врегулювання конфліктів у мережі Інтернет.
Зазначимо, що правовики неоднаково уявляють майбутнє регулювання електронної комерції. Одні автори пропонують розробити комплексний закон про електронну комерцію, що регулюватиме більшість відносин, що виникають під час її здійснення, а саме: від поняття електронного документа до укладення договорів у цій сфері. Інші вважають, що було б краще розробити три закони: про електронний документообіг, про електронний підпис, про електронну комерцію, чи торгівлю. Проте, всі вони переконані, що для нормального функціонування і розвитку електронної комерції необхідне нормативне визначення механізму здійснення угод з використанням Інтернету і легалізації застосовуваних при цьому способів взаєморозрахунків. Активна робота по створенню належного правового забезпечення електронної комерції іде на світовому рівні. Хоча можна зауважити, що законодавство будь-якої країни, у тому числі й США та Великобританії, які прийнято вважати батьківщиною електронної комерції, перебуває на початковому етапі формування.
Тобто паралельно з міжнародним правом, активно розвивається і національне законодавство окремих країн світу. Приймаються різні закони, що регулюють діяльність у сфері, у цьому напрямі крокують Сполучені Штати Америки, де прийнято 12 федеральних законів щодо регулювання відносин у сфері Інтернет. Проте, й у цій державі існують певні проблеми у сфері розвитку електронної комерції. Ведеться про законодавчі акти, що роблять електронний бізнес неконкурентноздатним стосовно звичайних компаній. У деяких штатах, наприклад, заборонений продаж певних товарів в Інтернеті, таких як автомобілі, нерухомість і т. ін. Крім того, закони забороняють Інтернет-компаніям видавати кредити, продавати ліки, оформляти медичну страховку, продавати алкоголь, влаштовувати аукціони. В Англії електронна комерція виникла приблизно в ті ж роки, що і в США. Проте, в цій країні основною галуззю застосування електронної комерції була торгівля. Роль участі держави у формуванні інформаційної інфраструктури і розвитку електронної комерції демонструють у Чехії, Польщі, Угорщини, Сінгапуру, країн Балтії. Зазначимо, що інформаційна підтримка тут розглядається як найважливіша складова трансформації економічної політики, спрямованої на розвиток конкуренції. Суть процесу полягає в утворенні органічного зв’язку національної інформаційної інфраструктури з економікою країни.
Підсумовуючи досвід Великобританії та США, потрібно зауважити, що майбутні вектори розвитку адміністративно-правового регулювання у сфері легкої промисловості України, в обов’язковому порядку, мають бути засновані на: 1) створенні системи залучення іноземних інвестицій у сферу легкої промисловості; 2) скасуванні податків на капіталовкладення в необхідне для функціонування виробничих потужностей сфери легкої промисловості обладнання, а також пониження податкових зборів на іноземні інвестиції в будівництво капітальних споруд (цехів, фабрик, заводів, тощо) виробничого комплексу означеної сфери; 3) правовій регламентації механізму здійснення угод у сфері легкої промисловості, між відповідними суб’єктами господарювання, заснованих на використанні мережі «Інтернет»; 4) утворенні органічного зв’язку національної інформаційної інфраструктури з економікою.
Таким чином, адміністративно-правове регулювання вітчизняної сфери легкої промисловості в площині правотворчої діяльності у сучасних умовах розвитку демократичної держави повинно бути орієнтоване на створення реальних важелів впливу. Завдяки їм буде усунено низку негативних тенденцій у функціонуванні промислової політики України шляхом відкритої роботи органів влади, громадських обговорень, проведення спільних нарад, дотримання зворотного зв’язку. Це є необхідною умовою для стрімкої інтеграції України до європейського простору, також для розвитку і зміцнення демократії, сприяння підвищенню взаєморозуміння і взаємодії влади і суспільства.

Список використаних джерел:
1. Ганне Северсен. Демократія – ключ до вирішення всіх проблем? Тиждень: журн. / засн.: ЕСЕМ Медія ГмбХ. Видав.ТОВ «Український Тиждень». жовтень. Київ. Щотиж. 2012, № 41 (258) від 11 жовтня. URL: https://tyzhden.ua/Columns/50/62063 (дата звернення 17.06.2020).
2. Крикун В.Б. Антикризове адміністративно-правове регулювання економіки Китаю: позитивний досвід та шляхи його запровадження в Україні. Вісник Запорізького національного університету. № 4 2011. с. 106 URL:  http://www.law.journalsofznu.zp.ua/archive/visnik-4-2011-1/16.pdf (дата звернення 16.06.2020). {jcomments on}