Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №5
Питання щодо кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища у Польщі неодноразово було предметом наукових дискусій у працях відомих вчених у галузі екологічного права [1; 2; 3]. Незважаючи на це, воно і сьогодні залишається актуальним та своєчасним з огляду на адаптаційні та євроінтеграційні вітчизняні процеси для врахування позитивного польського досвіду для вдосконалення чинного екологічного та кримінального законодавства України.
Механізм кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища в Польщі пройшов складний шлях становлення і розвитку. Першопочатки кримінально-правової охорони довкілля були закладені ще в Кримінальному Кодексі (далі КК) Польщі 1969 р., який у Розділі ХХ «Злочини проти громадської безпеки», п. 2 ст. 140, передбачив відповідальність за створення небезпеки для життя і здоров’я людей чи спричинення шкоди їхньому майну у значних розмірах шляхом забруднення вод, повітря чи земель [4]. Але даний припис не відіграв значної ролі у механізмі охорони довкілля через не зовсім правильну конструкцію оформлення, оскільки, за ст. 140 КК Польщі основним безпосереднім об’єктом даного злочину виступала суспільна безпека, а охорона довкілля і його природні об’єкти розглядались лише в якості додаткового та факультативного об’єктів. Крім того, на практиці виникали труднощі у доказуванні не тільки вини, але й причинно-наслідкових зв’язків щодо співвідношення загроз суспільної безпеки і наслідків у вигляді шкоди життю чи здоров’ю через вплив на природні об’єкти [2, с. 40].
Зміна концепції кримінально-правової охорони довкілля розпочалась у зв’язку з прийняттям 31 січня 1980 р. Закону «Про охорону і поліпшення навколишнього середовища», який визначив три види злочинів проти довкілля:
- забруднення вод, повітря чи земель, яке спричинило небезпеку для життя, здоров’я людей, знищення у значних розмірах рослинного чи тваринного світів чи значну матеріальну шкоду (ст. 107 Закону);
- порушення правил охорони очисних споруд (ст. 108 Закону);
- порушення правил щодо охорони сільськогосподарських та лісових земель (ст. 109).
Згодом у другій половині 80 –х р.р. ХХ ст. почалась розробка вихідних положень нового КК Польщі, і наряду з іншими інноваційними пропозиціями обґрунтовувалась необхідність об’єднання складів екологічних злочинів, тобто злочинів проти довкілля, у окрему спеціальну главу. Ця пропозиція була позитивно сприйнята і відображена у прийнятому 06 червня 1997 р. новому КК Польщі, у якому містився окремий Розділ 22 під назвою «Злочини проти навколишнього середовища» [5].
Розміщені у Розділі 22 КК Польщі склади злочинів проти навколишнього середовища можна поділити на 2 групи:
1) склади злочинів, які стосуються використання природних ресурсів у різних сферах суспільної діяльності;
2) склади злочинів, які стосуються охорони навколишнього природного середовища.
До першої групи злочинних посягань належать:
- забруднення вод, повітря чи земель небезпечними речовинами чи іонізуючим випромінюванням (ст. 182 КК Польщі);
- неправомірне (протиправне) складування, видалення, переробка, утилізація чи транспортування відходів і речовин (ст. 183 КК Польщі);
- перевезення, накопичення, складування, видалення чи залишення без належного нагляду ядерних матеріалів чи інших джерел іонізуючого випромінювання (ст. 184 КК Польщі) [5].
При цьому дані склади злочинів за своєю юридичною конструкцією є матеріальними, тобто перелічені вище види екологічно значимої поведінки є протиправними лише в тому випадку, коли вони загрожують життю чи здоров’ю однієї і більше осіб чи можуть спричинити загибель рослинного і тваринного світів у значних розмірах. Специфіка цих складів злочину ще й в тому, що вони можуть вчинятись як з умисною, так і з необережною формою вини. За вчинення даних складів злочину умисно передбачено покарання у вигляду штрафу або позбавлення волі строком до 2 років, а з необережності – штраф чи обмеження волі [5].
До другої групи злочинів належать:
- знищення рослинного чи тваринного світів у значних розмірах (п. 1 ст. 181 КК Польщі);
- спричинення значної шкоди в результаті: а) знищення чи пошкодження рослин і тварин на особливо охоронюваних територіях; б) знищення чи пошкодження рослин і тварин, які знаходяться під видовою охороною незалежно від місця вчинення злочину (п. 2-3 ст. 181);
- спричинення значної шкоди в результаті знищення, серйозного пошкодження чи значного зменшення природної вартості охоронюваних правом територій та об’єктів (ст. 187 КК Польщі);
- неправомірне будівництво чи здійснення екологічно небезпечної господарської діяльності на території, що підлягає охороні з екологічної точки зору чи ландшафтній або охоронній зоні такої території (ст. 188 КК Польщі).
Розділ 22 КК Польщі, безумовно, є ядром польського кримінального права з охорони навколишнього середовища, водночас, окремі приписи щодо дотримання вимог екологічного законодавства містяться і в інших розділах КК Польщі. Так, у Розділі 20 «Злочини проти громадської безпеки» передбачено кримінальну відповідальність за наступні злочини:
- спричинення катастроф техногенного та природного характеру (ст. 163 КК Польщі);
- супротив чи протидія виконанню службових обов’язків щодо здійснення контролю у сфері охорони навколишнього середовища (ст. 225 КК Польщі);
- порубка дерев у лісі з метою присвоєння чи з корисливих мотивів (ст. 290 КК Польщі) тощо.
Таким чином, польська концепція кримінально-правової охорони навколишнього середовища відповідає європейським основам права навколишнього середовища. При цьому основні напрямки кримінально-правової охорони довкілля Польщі також випливають із стандартів кримінальної відповідальності, які закладені у Конвенції Ради Європи про кримінально-правову охорону навколишнього середовища 04 жовтня 1998 року у м. Страсбурзі (Франція) [3, с. 48]. 
 
Список використаних джерел:
1. Боярский П. Польское законодательство об охране окружающей среды / П. Боярский, В. Радецкий, Е. Ротко, Е. Зоммер // Экологическое право. – 2006. - № 3. – С. 35-42.
2. Дубовик О. Л. Реформа законодательства об ответственности за экологические преступления в России и за рубежом / О. Л. Дубовик // Экологическое право России. – 2002. – Вып. 3. – С. 40-44.
3. Радецкий В. Развитие уголовно-экологического права в Польше с учетом требований Европейской Конвенции об охране окружающей среды уголовным правом / В. Радецкий // Государство и право. – 2002. - № 10. – С.48-56.
4. Кримінальний Кодекс Польщі 1969 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lexadin.nl/wlg/legis/nofr/eur/lxwepol.htm 
5. Кримінальний Кодекс Польщі від 06 червня 1997 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes. {jcomments lock}