Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №5
Корупція являє собою небезпечне суспільне явище для будь-якої держави. Метою діяльності представників владних структур, світового співтовариства, міжнародних організацій є встановлення причин та умов розповсюдження корупції, вироблення ефективних і адекватних заходів протидії цьому явищу.
Узагальнення напрацювань вчених і практиків у сфері протидії корупції дозволяє визначити основними умовами ефективної протидії корупції: функціонування на державному рівні спеціалізованого антикорупційного органу; встановлення адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності за корупційні правопорушення; механізми залучення інститутів громадянського суспільства до заходів запобігання та корупції; впровадження етичних норм для державних службовців у публічній сфері; забезпечення високої заробітної плати державних службовців порівняно з іншими верствами населення; політична воля уряду з проведення відповідних реформ.
Виходячи з особливостей криміногенної обстановки, суспільно-економічних умов існування та розвитку держави, рівня усвідомлення та якості політичної волі й впроваджуваних заходів владою протидія корупції в кожній окремій державі реалізується за такими напрямами:
– загально-соціальне та спеціально кримінологічне запобігання корупційним проявам;
– виявлення, попередження, припинення, розслідування і розкриття корупційних правопорушень;
– відновлення порушених в результаті корупційних правопорушень прав і свобод людини і громадянина, інтересів фізичних та юридичних осіб.
Ефективна протидія корупції можлива за умови існування та функціонування відповідної системи забезпечення цієї діяльності. Остання включає комплекс узгоджених і взаємопов’язаних заходів кадрового, інформаційно-аналітичного, науково-методичного, просвітницького, матеріально-технічного тат іншого характеру, спрямованих на належну реалізацію стратегічних і тактичних завдань у сфері протидії корупції [1, с. 219].
Національною антикорупційною стратегією на 2011–2015 роки, схваленою Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року №1001/2011 визначений один з основних напрямів протидії корупції – забезпечення доброчесності на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування. По-перше, це системне вдосконалення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, в частині процедури конкурсного добору кандидатів (механізму визначення переможця), розстановки кадрів, проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування. По-друге, визначення на законодавчому рівні засад етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та механізму врегулювання конфлікту інтересів в їх діяльності, що мають базуватися на положеннях Модельного кодексу поведінки державних службовців країн Ради Європи та враховувати інші міжнародно-правові стандарти в цій сфері.
Удосконалення антикорупційної діяльності полягає у таких напрямах:
1) активізація впровадження міжнародних стандартів у сфері відповідальності за корупційні правопорушення;
2) забезпечення системного підходу до запобігання та протидії корупції, концептуальної обґрунтованості антикорупційному законодавству, що виключить наявність у ньому прогалин і колізій, а відтак усунення протиріч та узгодження концептуальних основ діяльності суб’єктів протидії корупції;
3) усунення недоліків у процедурі притягнення до відповідальності за корупційні діяння, зокрема дисбалансу можливостей щодо доказування у справах про корупційні правопорушення між органами досудового слідства та особами, які підозрюються в корупції;
4) наявність єдиної системи ведення міжвідомчої статистики щодо діяльності судових та правоохоронних органів у сфері протидії корупції.
Актуальною залишається проблема координації та контролю за діяльністю правоохоронних та інших державних органів запобігання і протидії корупції та інституційного забезпечення цього процесу. Йдеться про необхідність створення державного антикорупційного органу, відповідального за формування та реалізацію державної політики запобігання та протидії корупції в Україні. Тимчасово ці функції здійснює Міністерство юстиції України. 
Тобто, створення дієвої системи запобігання корупції, розроблення комплексних заходів для протидії цьому явищу, виявлення та усунення причин і умов корупції, координація зусиль правоохоронних органів та інститутів громадянського суспільства у подоланні корупції є одним із пріоритетів держави.
Визначаючи перспективи подальших досліджень, ми зосередимо науковий інтерес на аналізі підходів до розв’язання проблеми координації і контролю дій органів виконавчої влади у сфері запобігання і протидії корупції.
Крім цього, як уявляється, покращенню антикорупційної діяльності сприятимуть: 
– визначення на законодавчому рівні логічної організаційної структури органів протидії корупції з чітким розподілом їх функцій та повноважень;
– застосування у діяльності правоохоронних органів комплексного підходу до організації роботи, глибокого аналізу криміногенної ситуації у відповідних державних органах і галузях господарства при виробленні стратегічних завдань та тактики проведення антикорупційних заходів;
– запровадження на законодавчому рівні системи стимулювання громадян, які сприяють правоохоронним органам у виявленні організованих злочинних угруповань і корупціонерів;
– активізація кримінологічних досліджень структурних елементів організованої злочинності i корупції, закономірностей їх функціонування i використання злочинцями, що дозволить формувати кримінологічні характеристики цих видів злочинної діяльності в цілому та її окремих видів, розробка на цій основі відповідних методичних рекомендацій щодо розкриття та розслідування злочинної діяльності.
 
Список використаних джерел:
1. Мельник М.І. Корупція – корозія влади ( соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії): [монографія]. / М.І. Мельник/ – К., 2004. – 400 с.
2. Ущаповський В.Ф. Протидія організованій злочинності: теоретичні та соціально-правові проблеми: [монографія] / В.Ф.Ущаповський. – К.: Державний науково-дослідний інститут МВС України, 2009. – 532 с.
3. Даньшин І.М. Організована злочинність та її запобігання / І.М. Даньшин // Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / За ред. В.В. Голіни. – 2-ге вид., переробл. та допов. – Х., 2009. – Розд. 24. – С. 238-245.
4. Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів: [монографія] / В.В. Тіщенко. – Одеська національна юридична академія. – О.: Фенікс, 2007. – 260 с.
5. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 книгах / А.П.Закалюк. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с. {jcomments lock}