Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №4
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту. Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. 
Згідно ст. 3 Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року № 3125-XII аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.
Система джерел правового регулювання аудиторської діяльності складається з:
1) кодифікованих нормативних актів загальної сфери дії, таких як Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України;
2) господарського законодавства, до системи якого входять нормативно-правові акти загальної сфери дії, що регулюють господарську діяльність і функціонування суб’єктів господарювання;
3) спеціального нормативного акту – Закону України “Про аудиторську діяльність”;
4) підзаконних нормативних актів: постанови Національного банку України, розпорядження Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, рішення Аудиторської палати України, тощо.
Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), державних органів і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності. Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Аудит охоплює такі основні питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.
Метою аудиту є сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.
Основними завданнями аудиту є:
• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
•  реальність визначення фінансових результатів;
•  оцінка ефективності внутрішнього контролю;
• надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.
Однією із цілей аудиту є надання практичної допомоги господарюючим суб’єктам (їх власника або керівним органам) щодо ведення справ і управління фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Така діяльність передбачає використання певних методів. 
В аудиторський діяльності використовуються такі групи методів: загально наукові (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо), власне методи аудиту (органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту), розрахунково-аналітичні методи (статистичні розрахунки, економіко-математичні методи, економічний аналіз тощо). 
Аудит може проводитися як за ініціативою суб’єктів господарювання у випадках визначених установчими документами таких суб’єктів так і в обов’язковому порядку. Так, законодавство України визначає випадки проведення обов’язкового аудиту субретками господарювання. Так, згідно із ст. 8 Закону України “Про аудиторську діяльність” проведення аудиту є обов'язковим для: 
• підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету; 
• перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 
• емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. 
Перелік випадків обов’язкового аудиту, що наведений у ст. 8 Закону України “Про аудиторську діяльність” не є вичерпним. {jcomments on}