Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №2
Протидія сімейному насильству набула статусу світової проблеми з моменту оприлюднення статистичних даних ООН про те, що від вчинення насильства в сім’ях потерпає кожна третя, а Всесвітньою організацією охорони здоров’я – кожна шоста жінка [1].
За результатами проведених провідними установами світу досліджень було встановлено, що вчинення насильства в сім’ях найбільшого оберту набирає в країнах з низьким економічним розвитком, де соціально-економічний рівень життя населення нижче середнього. Так, відсоток жінок, які повідомили про те, що вони хоч раз у житті зазнавали насильства з боку членів своєї сім’ї, варіюється від 15% (у Японії), до 71 % (в Ефіопії). За іншими даними, рівень насильства над жінками в сім’ї становить близько 20% – у США, 23% – у Швеції, 4% – у Японії та Сербії, 30-54% – у Бангладеш, Ефіопії, Перу і Танзанії [2, с. 68].
З огляду на вищенаведений статистичний огляд стану насильницьких проявів у сім’ї в країнах світу, виникає необхідність проведення дослідження міжнародного досвіду протидії насильству в сім’ї.
Один із основних недоліків законодавства в багатьох країнах полягає в тому, що воно взагалі не передбачає відповідальності за вчинення насильства в сім’ї. Однак, ми розуміємо, що відсутність законодавчого закріплення відповідальності за вчинення такого виду правопорушень є не лише глобальною проблемою захисту законних прав та інтересів жертв сімейного насильства, а й коефіцієнтом гальмування процесу розв’язання проблем протидії та попередження насильницьких проявів до членів сім’ї. 
І хоча, в деяких країнах й передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім’ї, проте настає вона за вчинення лише окремих форм насильства. Так, за оприлюдненими даними ООН, в 79 країнах світу закони щодо протидії насильству в сім’ї або відсутні, або про них нічого невідомо населенню; зґвалтування в шлюбі визнається злочином лише в 51 країні світу; лише в 16 країнах чинне законодавство окремо класифікує злочини, пов’язані з сексуальною агресією, і лише втрьох (Бангладеш, Швеція і США) насильство по відношенню до жінок виділяється в окрему категорію злочинів. Разом з тим, у Болівії, Камеруні, Коста-Ріці, Ефіопії, Лівані, Перу, Румунії, Уругваї та Венесуелі насильник може уникнути покарання, якщо запропонує жертві одружитися та отримає її згоду [3].
Проте, слід зауважити, що у багатьох державах, які ратифікували Конвенцію ООН «Про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок», вже триває процес включення насильства в сім’ї в сферу законодавчого регулювання, зокрема, з держав СНД в якості прикладу можна привести Росію. Не зважаючи на відсутність закону щодо протидії насильству в сім’ї, в Росії проводиться робота по попередженню сімейного насильства та інших соціально - негативних явищ шляхом створення комплексної структури в управлінні внутрішніх справ, яка в межах своєї компетенції реагуватиме на факти насильства в сім’ї, надаватиме допомогу службі дільничних інспекторів міліції, а також координуватиме профілактичну, оперативну та реабілітаційну діяльність, спрямовану на допомогу жертвам домашнього насилля [4, с. 22].
Відсутність правового регулювання в сфері захисту прав жінок, які потерпають від домашнього насилля в Туреччині дає поштовх до розвитку різних громадських організацій з протидії сімейному насиллю і громадських рухів. Так, 14 лютого 2013 року в багатьох містах Туреччини проходила акція проти насилля над жінками під назвою «Повстання одного міліарду», яка демонструвала «колективну силу» і «солідарність без кордонів» проти насилля по відношенню до жінок. Такий акт протесту проти сімейного насилля підтримали і в багатьох інших країнах цілого світу, крім того участь у вказаному акті брали не лише жінки, а й чоловіки, зазначаючи, що проблемa подолання сімейного насилля є глобальною і вимагає всебічного її розв’язання [5]. Однак, з позитивної сторони необхідно відзначити процес створення сімейних судів, в компетенцію яких входитиме забезпечення жінкам та дітям вільного доступу до механізмів здійснення правосуддя [6, с.86].
Що стосується країн Європи, то в Португалії вчинення насильства в сім’ї згідно кримінального законодавства є злочином. Воно класифікується як «фізичне чи психологічне жорстоке ставлення до подружжя, неповнолітнього чи неповноправної особи» і тягне за собою тюремне ув’язнення від одного до п’яти років [7, c. 49]. 
В Італії поліцейські, соціальні працівники та працівники притулків для жертв проходять навчання з процедури визначення ступеню ризику вчинення сімейного насилля, а у Латвії, з метою покращення реагування на факти вчинення домашнього насильства, поліція співпрацює з недержавними організаціями, які проводять для поліцейських ефективні тренінги з кризових ситуацій та насильства в родині. 
В Ірландії, Німеччині, Люксембурзі та Іспанії крім пілотних програм електронного спостереження, спрямованих на агресорів та жертв домашнього насильства, ввели в роботу і консультаційні центри, які надають послуги психотерапії та психологічної допомоги особам, які скоїли насильницькі дії [8]. 
У політиці США основними методами реагування на насильство в сім’ї є здійснення систематичного контролю за сімейними правопорушниками та практика обов’язкового реагування на насильство в сім’ї, відповідно до якої у разі вчинення правопорушення застосовується обов’язкове інформування громадськості про такий факт, в обов’язковому порядку здійснюватиметься судове провадження. Згідно із законом США про обов’язковий арешт, поліцейські зобов’язані заарештувати кривдника, навіть якщо жертва насильства виступає проти цього [9, с. 110, 115].
Таким чином, слід зробити висновок, про різноманітність підходів держав світу до вирішення проблеми протидії насильству в сім’ї, достатню кількість апробованих досвідом заходів протидії домашньому насильству. Моніторинг такого світового досвіду та впровадження найкращих міжнародних практик у вітчизняне правове поле допоможе Україні вирішити низку проблем, що виникають сьогодні в нашій країні у сфері протидії насильству в сім’ї. Зокрема йдеться про створення дієвого правового механізму захисту жертв насильства шляхом удосконалення інституту адміністративної відповідальності та криміналізації правопорушень із будь-якими проявами фізичного насильства по відношенню до членів сім’ї. Не менш гострою для України, яка потребує вирішення шляхом імплементації світового досвіду, є проблема забезпечення соціального захисту жертв насильства, вирішення її житлових проблем, працевлаштування, надання комплексної психологічної, медичної та правової допомоги у разі неможливості проживання з кривдником. Також заслуговує на увагу окреслений нами досвід окремих країн щодо залучення громадськості, засобів масової інформації щодо реалізації різноманітних державних, соціальних та громадських програм подолання цього негативного явища в суспільстві.
 
Список використаних джерел:
1. «Восстание миллиарда» в ритме танца. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.euronews.com/2013/02/14/the-dancing-demonstrators-of-one-billion-rising
2. Тучак М.О. До питання про вдосконалення правового регулювання попередження насильства в сім’ї / М.О. Тучак // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – №4. – С. 66-69.
3. Насилие в отношении женщин в фактах и цифрах. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nasiliestop.ru/inf_mat.php. 
4. Устинов А. Виктимологическая профилактика преступлений / А. Устинов, А. Карева // Профессионал. – 2002. – №6. – С. 22-23.
5. Турецкие женщины 14 февраля примут участие в Движении против насилия над женщинами. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mk-turkey.ru/life/2013/02/14/dvizhenie-protiv-nasiliya-nad-zhenshinami-soberet-1-milliard-tancuyushih-zhenshin-14-go-fevralya.html.
6. Ковальова О.В. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї: дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / О.В. Ковальова. – Х., 2008. – 239 с.
7. Насильство в сім’ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України [Текст] / Укладачі: А.В. Запорожцев, А.В. Лабунь, Д.Г. Заброда та інші. – К., 2012. – 246c.
8. Найкращі практики у боротьбі з домашнім насильством [Електронний ресурс]: Основні факти щодо домашнього насильства «Women Network». Режим доступу: http://feminist.org.ua/news/n10/example/index.php?id=209.
9. Лысова А.В. Насилие в семье – объект социальной политики в США / А.В. Лысова // Социологические исследования. – 2005. — № 12. — С. 108-116. {jcomments on}