Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №4
У сучасному українському банківському співтоваристві сформувалося розуміння того, що для подальшого ефективного розвитку банківського сектора необхідний діалог з клієнтами, адже саме від них залежить успіх діяльності банків та їх репутація. У цій ситуації інструменти, що надаються методами альтернативного вирішення спорів, заслуговують особливої уваги. 
Медіація являє собою метод, що дозволяє сторонам за допомогою третьої, нейтральної особи – медіатора на добровільній основі виробити взаємовигідне рішення. Медіація відрізняється від традиційного вирішення спорів у суді чи арбітражі насамперед тим, що медіатор не приймає рішення щодо суті спору. Приймати те чи інше зобов'язуюче рішення вправі лише сторони, які за допомогою медіатора виробляють і розглядають можливі варіанти і визначають найбільш вигідні з них [1]. Медіація дає можливість обом сторонам рівноцінно брати участь в процесі пошуку виходу із ситуації, дозволяючи при цьому виявити причини, що призвели до спору. Сторони отримують можливість не тільки врегулювати конфлікт, але і зберегти партнерські відносини в майбутньому [2].
Переваги медіації полягають у швидкості і неформальному характері врегулювання спору. Крім того, в результаті процедури медіації рішення може охоплювати безліч аспектів, що не завжди зустрічається при судовому розгляді. Медіація ефективна у випадках, коли в житті клієнтів банку виникають складнощі, швидко не вирішуються. У цих випадках робота з емоційним аспектом спору сторін, конфіденційність якої гарантується законом, може якісно поліпшити ситуацію. Наприклад, у ряді штатів США медіація стала обов'язковим досудовим способом врегулювання спорів при простроченні виплат за іпотечними кредитами. 
Переваги медіації для клієнта – це можливість, з одного боку, уникнути бюрократичного механізму розгляду скарг та судових позовів, а з іншого – отримати роз'яснення і найчастіше задовольнити скаргу в більш короткі терміни і з меншою витратою сил. Для банків – це зниження витрат і можливих втрат (як тимчасових, матеріальних, так і репутаційних). Не виникає необхідності залучення в процедуру розгляду скарги та підготовки до судового розгляду численних співробітників.
Існують різні варіанти застосування позасудового розгляду спорів – медіації в банківській сфері. В тій чи іншій формі практика їх застосування є в європейських країнах і США. Зарубіжний досвід показує, що можливе створення спеціальних організацій, внутрішньобанківських підрозділів або відділів / служб медіації, займаються врегулюванням спорів, що виникають як усередині компанії, з її клієнтами, так і з іншими контрагентами до того, як спір буде передано до суду. У таких службах обов'язково повинен бути професійно навчений медіатор. При цьому немає необхідності вводити нові штатні одиниці, так як медіації можуть навчитися як юристи банку, так і менеджери по роботі з клієнтами.
Створення спеціалізованих внутрішньобанківських служб по роботі зі скаргами клієнтів (що не вимагає найму нових співробітників і істотних капіталовкладень) дозволить, згідно з досвідом зарубіжних країн, дозволяти до 60% розбіжностей на рівні самого банку, а в ряді випадків навіть на рівні його підрозділи або відділення. Чим доступніше подібна служба для клієнта (особливо того, який живе у віддаленому регіоні), тим менше звернень до суду і тим вище репутація банку. 
На думку Ц.А. Шамликашвили, відомого вченого-дослідника з питань медіації – використання in house (тобто внутрішніх) медіаторів може бути надзвичайно ефективно за рахунок економії ресурсів на традиційних судових розглядах. Але в цьому випадку виникає протиріччя одному з найважливіших принципів медіації - незалежності медіатора, а також необхідності збереження рівноправності сторін. У цій схемі витримати це досить складно, так як медіатор працює фактично при банку і для клієнта його нейтральність не є очевидною. Певною мірою цій ситуації можна уникнути, якщо поряд з in house (внутрішніми) медіаторами створити служби медіації при банківських об'єднаннях, наприклад в Асоціації регіональних банків, які грають роль незалежних зовнішніх служб медіації. З одного боку, самі банки є членами цієї організації, але при цьому створюється нейтральний орган, до якого клієнт може апелювати в пошуку справедливого рішення. При цьому реєстр медіаторів повинен забезпечувати сторонам свободу вибору незалежного медіатора.
У силу того що медіація та медіативний підхід є гнучкими інструментами врегулювання спорів, вони можуть налаштовуватися під конкретну організацію і навіть конкретну ситуацію при дотриманні основоположних принципів. Можливі гібридні форми врегулювання спорів, що поєднують, наприклад, і медіацію, і арбітраж (третейський суд). Такі форми можуть використовуватися і внутрішньобанківськими службами по врегулюванню суперечок [3].
Системне використання медіації та медіативного підходу в роботі українських банків послужить підвищенню їх конкурентоспроможності, стабільності і додасть упевненість в завтрашньому дні не тільки самим банкам, але і їхнім клієнтам. Вирішення спорів і розбіжностей за допомогою медіації - це не тільки швидке та вигідне вирішення конфліктів, це ще й виховання культури поважної взаємодії між клієнтом та банком.
 
Список використаних джерел:
1. Єрьоменко Г. Медіація як спосіб вирішення суперечок / Г. Єрьоменко. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.training.com.ua/live/interview/Mediatsiya_ yak_sposib_virishennya_superechok (04.03.2013). – Назва з екрану.
2. Штепан П. Альтернативные способы разрешения споров / П. Штепан. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1129449 (04.03.2012). – Название с экрана.
3. Шамликашвили Ц.А. Медиация при разрешении споров в банковской сфере / Ц.А.Шамликашвили. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://mosmediator.narod.ru/ publikatsii/mediatsiya_pri_razreshenii_sporov_v_bankovskoi_sfere/ (04.03.2012). – Название с экрана. {jcomments on}