Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №4
Регулювання – певний вплив на суспільні відносини, спрямований на приведення їх у відповідність з деяким зразком, формою, яка надана у вигляді норми поведінки. Як зазначається в юридичній літературі, регулювання здійснюється шляхом «установлення у виданих або санкціонованих загальнообов’язкових приписах для індивідуально не персоніфікованих суб’єктів взаємних прав та обов’язків з наступною їх охороною від порушень можливістю державного примусу» [1, с. 85].
Метою будь-якого регулювання є створення визначеної моделі, зразка поведінки. Сторони, реалізуючи суспільні відносини у відповідності до встановленого зразка, мінімізують кількість протиріч та спорів, що виникли б у разі відсутності зразка, та, таким чином, підвищують стабільність та безконфліктність господарського обігу.
Разом з тим, ефективне здійснення суб’єктами своїх прав та обов’язків достатньо часто стикається з проблемами, що пов’язані з регулюванням. Питанням правових проблем регулювання господарської діяльності в мережі Інтернет зокрема займалися І.Жилінкова, В.Г.Манус, Д.В. Макарьян, І. Свидрук, Н.Г. Скачков, А. Серго, М.І. Рассолов, С.В. Петровський та ін. Але, не звертаючи увагу на той факт, що у сучасній юридичній літературі дискусія про правові проблеми, пов’язані з використанням мережі Інтернет, продовжується вже достатньо тривалий період часу, на сьогодні в Україні відсутні будь-які дослідження, у рамках яких була б проведена повна систематизація юридичних проблем, а також виділені всі види таких проблем, що заважали б ефективній реалізації суб’єктами господарювання своїх прав та обов’язків, пов’язаних з господарською діяльністю у мережі Інтернет. 
У цій роботі розглядаються основні проблеми, що існують на сьогодні в межах централізованого регулювання господарської діяльності в мережі Інтернет. Під терміном «централізоване регулювання» буде розумітися регулювання, що здійснюється органами державної влади та місцевого самоврядування шляхом прийняття нормативних актів та застосування нормативних актів судами у випадках виникнення спорів між суб’єктами господарювання. Схоже розуміння централізованого регулювання вже було надане в юридичній літературі [2, с. 107]. 
Ґрунтуючись на характерних рисах господарської діяльності, що здійснюється в мережі Інтернет, можливо говорити про чотири проблеми централізованого регулювання, що разом притаманні даній групі суспільних відносин:
1) проблему відсутності спеціального централізованого регулювання цілих груп суспільних відносин, регулювання яких є необхідним [3, с.821];
2) проблему некоректно здійснюваного централізованого регулювання, в результаті якого, не досягається мета – забезпечення однотипного здійснення суб’єктами своїх прав та обов’язків, а отже, і забезпечення стабільності господарського обороту;
3) проблему відсутності єдиного централізованого регулювання, в результаті якого, не звертаючи увагу на наявність публічно встановлених норм, такі норми застосовуються суб’єктами господарювання або органами влади в схожих випадках неоднаково а, отже, такі норми не досягають своєї мети – забезпечення однотипності діяльності всіх суб’єктів в аналогічних обставинах;
4) проблему регіональної роз’єднаності регулювання, яка вбачається в тому, що суб’єкти, які вступають у суспільні відносини, часто перебувають під юрисдикціями різних держав, а, отже, існує недостатнє розуміння контрагентів в питанні того, право якої держави їм слід застосовувати, а також існує проблема в примусовому виконанні рішень судового органу однієї держави на території іншої [4, с. 113].
Вирішення виявленого комплексу проблем централізованого регулювання може бути здійснено виключно шляхом прийняття відповідного закону. Загальні норми законодавства, які з огляду на специфіку мережі Інтернет не можуть бути застосовані до суспільних відносин, що формуються між суб’єктами господарювання в цій сфері, можуть бути замінені лише більш спеціальними нормами, що прийняті на законодавчому рівні. З метою забезпечення однотипного централізованого регулювання вказаний закон має розповсюджувати свою дію на всі господарсько-правові відносини, а також, поряд із введенням дефініції поняття «Інтернет», вказувати на те, що в межах українського законодавства у всіх випадках, в яких згадується термін «Інтернет», він повинен використовуватися в розумінні, що визначено даним законом, якщо тільки інше значення поняття «Інтернет» не буде встановлено в подальшому більш пізнім спеціальним законом для зручності регулювання певної вузької групи господарських відносин. 
 
Список використаних джерел:
1. Байтин М.И. Метод регулирования в системе права: виды и структуры/ М.И. Байтин, Д.Е. Петров // Журнал российского права. – 2006. – №2. – С.84-95.
2. Черепахин Б.Б. К вопросу о частном и публичном праве / Б.Б. Черепахин. – М.: «Статут», 2001. – 479 с.
3. Скачков Н.Г. Правовые особенности коммерческих сделок, совершаемых в сети Интернет / Н.Г. Скачков // Lex russica. – 2005. – №4. – С. 821-829.
4. Леанович Е.Б. Проблемы правового регулирования Интернет-отношений с иностранным элементом / Е.Б. Леанович // Международное право. – 2001. – №2 (11). – С.112-128. {jcomments on}