Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №4
Інвестиції відіграють значну роль в економічних процесах, визначають загальне зростання економіки. Економічна ситуація, яка склалася в Україні, ускладнила інвестиційну діяльність, а тому необхідна розробка адекватного ринковим відносинам інвестиційного механізму, який органічно сполучив би форми приватного і державного інвестування, оптимізував би взаємозв’язки різних суб’єктів інвестиційної діяльності, як на рівні окремого підприємства, так і на рівні економіки в цілому. Про важливість залучення інвестицій в економіку України та створення для цього сприятливих умов свідчить діяльність держави у сфері правового регулювання інвестиційної діяльності, що проявилось у прийнятті Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки [1], в якій зазначено, що обсяги інвестицій в економіку є недостатніми, а тому актуальним завданням держави є активізація інвестиційної діяльності.
В Україні поняття інвестиції було вперше законодавчо визначене в Законі України від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність» згідно зі ст. 1 якого інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [2]. 
     У подальшому це поняття визначалось в різних правових актах. Так ст. 326 ГК України інвестиціями в сфері господарювання визнає довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об’єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту [3]. Під поняттям «вкладення» в даному випадку розуміється не інвестиція як матеріальний предмет, а інвестування як процес і тому наведене поняття «інвестиції» не збігається з визначенням Закону України «Про інвестиційну діяльність». 
Інший підхід до поняття інвестиції демонструє податкове законодавство. Згідно з п.п.14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України інвестиція визначається як господарська операція (не цінності), яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на кошти або майно [4]. Крім того відповідно до положень п.п.14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України інвестиції поділяються на види (капітальні, фінансові, реінвестиції), чого Закон України «Про інвестиційну діяльність» не передбачає.
Для інвестиції характерний відкладений характер одержуваного доходу, і саме одержання доходу пов’язане з інвестиційним ризиком – право на отримання доходу виникає не в момент вкладення інвестиційного внеску, а залежить від результатів діяльності іншої особи або від результатів спільної діяльності інвестора з іншою особою. 
Можна погодитись з думкою Саніахметової Н.О., що законодавче визначення інвестиції носить або неповний характер, або відбиває фіскальні цілі [5, с. 342]. 
Визначення інвестиції наведене також у п.п. 2) ч. 1 ст. 1 Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», де зазначено, що це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [6]. Як вбачається Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвестиції у більш широкому аспекті, що вказує на певні обмеження діяльності іноземних інвесторів на території України. Також, на відміну від Закону України «Про інвестиційну діяльність», який зазначає, що одним із видів цінностей, які вкладаються в об’єкти інвестиційної діяльності є грошові кошти, Закон України «Про режим іноземного інвестування» конкретизує визначення таких коштів і встановлює, що ними є іноземна валюта, яка визнається конвертованою Національним банком України або валюта України. Правила ввезення, обігу та вивезення іноземної валюти національними і іноземними суб’єктами регламентується Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» [7], Законом України від 23.09.1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» [8].
Слід також вказати що, законодавство визначає інвестиції як цінності, однак конкретний перелік таких цінностей законом не встановлений і тому законодавець може його доповнювати або скорочувати, зокрема, шляхом розширення переліку видів майна, що не може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб на території України [9]. 
Підсумовуючи викладене ми можемо виділити такі ознаки інвестиції: 1) інвестиція являє собою майно, майнові права або інші цінності, що мають ринкову вартість; 2) інвестиція стає такою лише з моменту її включення в обіг; 3) включення в обіг відбувається шляхом вкладення цінностей в об’єкт підприємницької діяльності; 4) вкладення цінностей здійснює спеціальний суб’єкт – інвестор; 5) інвестиція передбачає одержання економічного ефекту – прибутку; 6)інвестиція має довгостроковий характер, так як існує розрив у часі між моментом вкладення і моментом одержання економічного ефекту; 7) ризиковий характер інвестиції проявляється в можливості одержання не тільки доходу, але і збитків.
На підставі наведених ознак інвестиції може бути сформульоване її поняття: інвестиції – це майно, майнові права або інші цінності, що мають ринкову вартість, довгостроково і з ризиком вкладені інвестором в об’єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
 
Список використаних джерел:
1. Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1801 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст.564.
2. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. №1560–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646. 
3. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003р. №436–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144.
4. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13–17. – Ст. 112. 
5. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. – Х.: Одісей, 2005. – 608 с.
6. Про режим іноземного інвестування: Закон України № 93/96–ВР від 19.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80. 
7. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15–93 // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
8. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.1994 р. № 185/94–ВР // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 40. – Ст. 364.
9. Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. № 2471–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517. {jcomments on}