Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №6
Основу законодавства України, що регламентує службово-бойову діяльність сил охорони правопорядку при проведенні спеціальних операцій становить Конституція України [1], яка є внутрішньодержавним нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу. Конституція України визнається законом прямої дії, тобто її положення є обов’язковими для виконання.
Саме в Конституції України закріпленні правові положення, що мають важливе значення для розробки ефективного механізму по боротьбі з тероризмом. До цих положень відносяться:
– основи конституційного ладу, які проголошують, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнані в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Ця норма вимагає від органів виконавчої влади вироблення підходів щодо побудови ефективної системи національної безпеки яка б забезпечувала безпеку суспільства, як від внутрішніх, так і зовнішніх загроз, в тому числі ї терористичних;
– заборона створення і функціонування будь-яких незаконних збройних формувань, розпалення соціальної, расової, національної і релігійної ворожнечі (ст. 17), до речі, це положення знайшло своє відображення у КК України , а саме у ст. 2583 (Створення терористичної групи чи терористичної організації) та 260 КК України (Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань)[2]. Ми вважаємо, що ця норма Конституції України є однією з основних у протидії тероризму, забезпечення цієї норми з боку держави дозволяє проводити ефективну роботу всім правоохоронним органам для запобігання внутрішньодержавному тероризму. Проте озброєне формування, розпалення різного роду конфліктів на соціальному, расовому, національну, релігійному підґрунті притаманно саме видам тероризму;
– державний захист прав і свобод людини і громадянина, проголошення їх права на життя невідчужуваним і приналежним кожному (ст. 27).
Окрім того, можна зазначити, що Конституція як основний закон держави містить ряд норм, на підставі яких повинно будуватися антитерористичне законодавство України.
Виходячи з норм конституцій, починається побудова законодавчих актів, що визначає важливість адекватного реагування на зазначені прояви, а саме Закон України «Про основи національної безпеки України» [3], який становить загальну основу боротьби з негативними явищами соціального характеру. Прийняття цього Закону обумовлено тим, що криміналізація суспільних відносин, економічна та політична нестабільність, зростання організованої злочинності та поширення масштабів тероризму створює загрозу для національної безпеки держави в цілому.
Закон визначає перелік основних напрямів державної політики з питань національної безпеки, у тому числі і від погрози тероризму:
– реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення;
– зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом;
– участь України в міжнародному співробітництві у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією;
– відпрацювання належної системи контролю за поставками продукції і технологій оборонного призначення і подвійного використання.
Виходячи з аналізу основних законодавчих актів України, які забезпечують службово-бойову діяльність сил охорони правопорядку у сфері протидії соціально-негативним явищам, можна констатувати, що вони є базовими елементами побудови комплексної системи правового регулювання вказаної діяльності. Проте, треба констатувати, що на сьогоднішній день законодавством України неврегульованими остаються питання протидії екстремізму, взаємодія з Европолом та питання співробітництва в зазначеній сфері з країнами та міжнародними організаціями. 
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
3. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 черв. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351. {jcomments on}