Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2013 - Секція №4
Стрімке зростання промисловості, розширення торгівельних відносин і економічного співробітництва між державами є характерною рисою розвитку суспільства у XXI сторіччі. Зазначені процеси неможливі без введення одного із найважливіших інструментів господарської діяльності – торговельних марок.  Забезпечення належної системи захисту прав на торговельну марку є одним із найбільш важливих стратегічних активів будь-якої держави, тому що створює реальні передумови для успішного економічного розвитку країни, розширення міжнародних торгово-економічних відносин, використання інтелектуального потенціалу в інноваційному процесі.
Проблематика торговельних марок має високий ступінь дослідженості. На актуальності та важливості ґрунтовного дослідження даного питання наголошується у працях таких науковців: О.О. Підопригора, О.М. Мельник, Т.С. Демченко та інші. 
Разом з тим, в Україні залишаються невирішеними чимало питань, пов’язаних із захистом прав на торговельні марки. Аналізуючи чинне законодавство та практику у сфері захист прав на знаки для товарів і послуг, слід виділити основні проблеми. Найбільші труднощі має доведення факту порушення майнових прав власника свідоцтва на торговельну марку й розмір доходів, неправомірно отриманих порушником. Важливість і одночасно складність установлення факту порушення прав на торговельну марку пояснюється, по-перше, досить великою кількістю видів порушень таких прав і, по-друге, наявністю проміжних фактів, що підлягають доведенню. Складність полягає ще й у тому, що закон не дає вичерпного переліку дій, які варто кваліфікувати як порушення права на торговельну марку.
Задля ефективного вирішення зазначених проблем корисним є досвід Франції. У національному законодавстві цієї країни передбачені спеціальні засоби захисту від порушень у сфері інтелектуальної власності й встановлено вичерпний перелік порушень, вчинення яких спричиняє притягнення винного до відповідальності, а також передбачені умови, за яких настає відповідальність. Найчастіше такими умовами є форма вини й наявність корисливої мети. 
Якщо порівняти рівень розробки правової регламентації юридичної відповідальності за порушення у сфері використання торговельних марок у законодавстві Україні та в законодавстві Франції, то очевидним стає факт про необхідність більш детальної розробки інституту юридичної відповідальності за правопорушення у сфері інтелектуальної власності в національному законодавстві. Причому таке вдосконалення має ґрунтуватися на глибокій концептуальній розробці цієї проблеми, включаючи й понятійний апарат, і більш детальне закріплення в нормах права характеристики об’єктивної сторони правопорушень. Це необхідно задля уникнення невиправдано широкого або, навпаки буквального тлумачення правових норм, що передбачають конкретні види правопорушень у процесі їх застосування, й тим самим – зведення до мінімуму свободи розсуду, підвищивши рівень гарантованості захисту від необґрунтованого застосування заходів державного примусу.
Однією з особливостей цієї категорії справ є відносна простота приховання доказів про вчинене правопорушення. Через це з метою поліпшення засобів правового захисту права інтелектуальної власності національне законодавство Франції відповідно до розділу 3 частини 3 Угоди про торговельні аспекти права інтелектуальної власності, передбачає тимчасові заходи, спрямовані на запобігання порушень будь-якого права інтелектуальної власності, в тому числі права на торговельну марку та збереження відповідних доказів стосовно інкримінованого правопорушення. Одним з таких тимчасових заходів у Франції є видача судом спеціального ордеру, який дозволяє інспектувати організації й установи, що могли вчинити дії, спрямовані проти законних прав та інтересів власників свідоцтв на торговельні марки. Для одержання такого ордеру зацікавлена особа має подати до суду заяву встановленого зразка та випуску з реєстру, яка доводить, що охоронний документ дійсний. Для прийняття судом рішення про видачу ордера зацікавленій стороні досить заявити, що вона зайнята збором доказів, представляти самі докази в суді необов’язково.
Щодо доведення факту порушення майнових прав власника свідоцтв на торговельну марку й розміру доходів, неправомірно отриманих порушником, то під час підготовки відповідної справи до розгляду в суді у Франції досить активну позицію займає суд в особі судових приставів. Так, у Парижі діє 30 судових приставів, які можуть залучати поліцейських та експертів при зборі доказів. В рамках підготовки справи до розгляду можливим є: вилучення зразків продукції; здійснення фото- і відеозйомки; одержання копій креслень, документів, інструкцій з використання й виробництва виробу; здійснення огляду. 
Отже, сьогодні торговельну марку необхідно розглядати як невід’ємний елемент ринкових відносин, важливий фактор підвищення конкурентоспроможності продукції, захисту від недобросовісної конкуренції. Виконуючи функцію індивідуалізації товарів і послуг, торговельна марка стає дедалі важливішим економічним важелем в умовах активізації торгівлі та глобалізації міжнародного торговельного простору. Викладене свідчить про доцільність та корисність запозичення досвіду Франції при удосконаленні існуючої в Україні системи захисту знаків для товарів і послуг, мова йде, насамперед, про необхідність встановлення вичерпного переліку дій, які варто кваліфікувати як порушення права на торговельну марку; доцільність більш детального закріплення в нормах права характеристики об’єктивної сторони даного правопорушення; встановлення тимчасових заходів, спрямованих на запобігання порушень прав на торговельні марки та збереження доказової бази, яка стосується зазначеної категорії правопорушень, а також активація ролі суду при доведенні факту порушення майнових прав власника свідоцтв на торговельні марки й розміру доходів, неправомірно отриманих порушником. {jcomments on}