Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2013 - Секція №4
Однією з тенденцій розвитку сучасного інформаційного суспільства є прогресуюча залежність суб’єктів господарювання від інформації та інформаційно-комунікаційних технологій, внаслідок чого відбувається переплетіння сфери господарювання та інформаційної сфери.
Хоча питання про систему господарського права та законодавства висвітлено в юридичній літературі такими науковцями як В.М. Пашков, В.М. Гайворонський, О.М. Вінник, а система інформаційного права досліджена такими авторами як В.А. Копилов, В.М. Брижко, В.С.Цимбалюк, все ж особливості системи правових норм, що регулюють господарські інформаційні відносини поки що залишаються нерозкритими. Це зумовлює необхідність визначити структуру системи відповідних норм, встановити її місце в системі права України.
Залежно від змістовної специфіки предмета правового регулювання всі правові норми, задіяні в процесі правового регулювання господарських інформаційних відносин можна поділити на загальні (господарсько-правові та інформаційно-правові) і спеціальні (господарсько-інформаційні). Загальними є господарсько-правові норми, які регулюють будь-який вид господарської діяльності, в тому числі й господарську інформаційну діяльність. До таких норм, зокрема, належать положення ст. 42 Конституції України, яке закріплює право на підприємницьку діяльність; норми ст.ст. 3, 42, 52 ГК України, якими визначаються поняття та види господарської діяльності; норми, що містяться в розділі IV ГК України та регулюють господарські зобов'язання. Загальними нормами можна вважати і норми Глави 63 ЦК України, які на субсидіарних засадах регулюють господарські зобов’язання, що виникають з договорів про надання послуг.
Спеціальними по відношенню до сфери господарських інформаційних відносин є, наприклад, норми, закріплені в ст. 32-34, 36 ГК України, статті ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», в яких йдеться про деякі різновиди господарських інформаційних правопорушень. Господарсько-інформаційний характер мають більшість норм Глави 16 ГК України, які регламентують використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності, оскільки переважна більшість об'єктів цих прав мають інформаційну природу. Водночас господарські інформаційні відносини, пов'язані з використанням майнових прав інтелектуальної власності, в частині не врегульованій нормами ГК України, регулюються нормами Книги 4 ЦК України. Окремі господарсько-інформаційні норми можна знайти в ЗУ «Про інформацію», в ст.23 якого, наприклад, визначається поняття інформаційної продукції та інформаційних послуг. 
У зв’язку із зазначеним вище, можна виділити такі масштабні групи господарсько-інформаційних норм, які регулюють відповідні види діяльності:
 в галузі аудіовізуальних ЗМІ (відповідні норми ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», «Про кінематографію»), друкованих ЗМІ (норми ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про видавничу справу»), реклами («Про рекламу» та ін.);
 в галузі зв’язку (відповідні норми ЗУ «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України», «Про поштовий зв'язок» та ін.);
 у сфері інформатизації (відповідні норми ЗУ «Про Національну програму інформатизації», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та ін.);
 у сфері науково-технічної інформації (ЗУ «Про науково-технічну інформацію», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст.156 ГК України, Глави 39 ЦК України та ін.);
 у сфері використання засобів індивідуалізації суб'єктів господарювання та їх продукції робіт і послуг (відповідні норми ст.ст. 157-161 ГК України, ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та ін.);
 у сфері захисту інформаційної безпеки суб'єктів господарювання (ст.ст. 36, 162 ГК України, Глави 46 ЦК України щодо комерційної таємниці, Глави 10 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» щодо банківської таємниці та ін.).
Підсумовуючи, варто наголосити на наступному. Не дивлячись на те, що врегульовані інститутом господарсько-інформаційного права норми мають міжгалузеву природу, врегульовані ним суспільні відносини повністю входять до предмету правового регулювання господарського права, а отже він є невід'ємною складовою цієї галузі. Міжгалузева структура даного правового інституту цілком узгоджується із комплексною сутністю як господарського так і інформаційного права, адже обидві галузі базуються на нормах різних профілюючих галузей). {jcomments on}