Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №3
30 квітня 2014 року у Женеві була представлена доповідь Всесвітньої організації здоров’я (World Health Organization), присвячена глобальній проблемі ХХІ сторіччя – резистентності інфекцій, патогенних бактерій до протимікробних препаратів, включаючи антибіотики останнього покоління. До цього у січні 2013 року головний експерт у сфері охорони здоров’я Великобританії Саллі Девіс закликала уряд держави внести у реєстр надзвичайних ситуацій загрозу неконтрольованого розповсюдження антибіотикостійких патогенних бактерій, що може завдати шкоди національній безпеці на рівні з терористичними актами та природними катаклізмами [1].
Отже, людство вступило у постантибіотикову еру, що вимагає від лікарів максимально серйозного та уважного ставлення до своїх пацієнтів, поєднаного із застосуванням нових ефективних методик лікування. У зв’язку з такою тривожною світовою тенденцією набуває більшої актуальності проблема законодавчої регламентації поняття «лікарська помилка» і запровадження ефективного механізму страхування професійної відповідальності лікарів. 
На жаль, в Україні доступ до статистичної інформації щодо смертності, інвалідності від лікарських помилок та частоти призначень лікарями антибіотиків є закритим. Більше того, вітчизняне законодавство навіть не містить визначення «професійної відповідальності» та «професійного ризику». У той час, як у США лікарські помилки займають п’яте місце серед причин смертності. Кожні 15 хвилин у цій країні від лікарських помилок чи недобросовісності медичного персоналу помирає 5 людей. За неофіційною статистикою Російської Федерації кожний третій діагноз виявляється хибним, а через несвоєчасне встановлення діагнозу пневмонії помирає 12 % хворих пневмонією [2]. Така тривожна статистика має змусити українського законодавця замислитись над проблемою комплексного реформування системи охорони здоров’я України, а до цього моменту дієвим механізмом може стати страхування професійної відповідальності лікарів. 
Ми припускаємо, що відсутність законодавчого регулювання лікарських помилок і професійної відповідальності лікарів пояснюється високою імовірністю настання непередбачуваних наслідків у результаті проведення лікування пацієнтів. Адже за умов найякіснішого, у вищому ступені кваліфікованого лікування, спеціаліст не може гарантувати сприятливий результат медичного втручання. Складність полягає у проведенні межі між правомірною і неправомірною поведінкою лікаря через відносність медичних знань, вірогідність атипового перебігу хвороби, що зумовлено особливостями організму; різницю в оснащенні лікувально-профілактичних закладів діагностичною технікою і забезпеченні лікарськими засобами. Через це у доктрині існує два підходи до визначення лікарської помилки. Широкий підхід визначає лікарську (медичну) помилку як халатні, недобросовісні та необережні дії чи прийоми з надання медичної допомоги, в результаті яких була завдана шкода здоров’ю пацієнта чи навіть смерть. Підтримується переважно в юридичній літературі, але, на нашу думку, є хибним. Відповідно до вузького підходу лікарська помилка тлумачиться як добросовісний заблуд лікаря, що виключає кримінальну відповідальність. Ми підтримуємо вузьке розуміння лікарської помилки. Тому, пропонуємо законодавцю при розробці нормативних актів у сфері професійної відповідальності лікарів застосувати визначення лікарської помилки, яке наводять автори підручника «Аномалії в цивільному праві»: «Лікарська помилка – це правомірні та обґрунтовані дії чи бездіяльність особи, яка надає медичні послуги (допомогу), несприятливий наслідок яких пов’язаний з недосконалістю та обмеженістю методів і засобів сучасної медичної науки, важкими об’єктивними умовами медичного втручання, атиповою будовою тіла чи функціонування окремих органів, нестандартними реакціями організму пацієнта на застосування медичних препаратів чи процедур, та виникає незалежно від уважності та професійності медичного працівника, за відсутності в діях (бездіяльності) медичного працівника умислу чи інших ознак складу цивільного правопорушення» [3, с. 310]. Незважаючи на причину встановлення неправильного діагнозу та проведення неефективного лікування при добросовісній поведінці лікаря (безвинній поведінці) пацієнт зазнає збитків матеріального та немайнового характеру. Тому необхідність страхування професійної відповідальності лікарів є очевидною. 
Станом на сьогодні існує лише Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, порядку і правил проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності медичних і фармацевтичних працівників, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам» [4]. Розробники вважають, що прийняття проекту дозволить захистити права пацієнтів та запровадити економічний механізм захисту відповідальності медичних і фармацевтичних працівників на випадок заподіяння шкоди життю та здоров’ю третіх осіб, внаслідок професійних помилок у зв’язку із здійсненням професійної діяльності, не пов’язаних з халатністю або з недбалим виконанням ними професійних обов’язків. Але, зважаючи на кризовий стан економіки та фінансової системи України та враховуючи той факт, що система соціального забезпечення залишається на зародковому етапі, сьогодні ще не час запроваджувати обов’язкове страхування професійної відповідальності. Ми маємо орієнтуватись на діяльність приватних страхових компаній, які можуть запропонувати адекватні страхові тарифи за страхування відповідальності лікарів та інших медичних працівників. Корисним для цього буде досвід Сполучених Штатів Америки, де існують спеціалізовані страхові компанії із страхування професійної відповідальності, зокрема це «Нью-Йоркська компанія взаємної медичної відповідальності», «Компанія із страхування на випадок порушень у медичній практиці». Сьогодні ж українські страховики не спеціалізуються на конкретних страхових продуктах, а надають різноманітні види послуг. Наприклад, з 2007 року у нашій державі діє страхова компанія «Професійне страхування», яка серед інших видів страхування здійснює страхування різноманітних медичних ризиків: страхування здоров’я та медичних витрат (як громадян України, так і нерезидентів), клінічних випробувань лікарських засобів, професійної відповідальності медичних працівників, кредитно-фінансових ризиків приватних медичних установ. 
Аналізуючи пакет добровільного страхування професійної відповідальності лікарів та закладів охорони здоров’я на сайті страхової компанії «HDІ страхування» можна прийти до висновку, що навіть самі страховики по-різному розуміють і тлумачать поняття «лікарської помилки» і, відповідно, змістовне наповнення страхового випадку. Так, ця компанія визначає у договорі страхування страховим випадком претензію, пред’явлену страхувальнику про відшкодування ним шкоди, заподіяної життю або здоров’ю пацієнта в результаті ненавмисних помилок, упущення, необережності, недбалої дії, халатної помилки внаслідок надання медичних послуг пацієнту [5]. 
Ми пропонуємо запозичити досвід страхування відповідальності стоматологів, який був запропонований Стоматологічною асоціацією Російської Федерації, і реалізувати його у Законі України «Про страхування професійної відповідальності лікарів та медичного персоналу». По-перше, для цього необхідно визначити ряд страхових компаній (напевно необхідно створити медичну страхову компанію), які будуть спеціалізуватись на страхуванні професійної відповідальності і, можливо, учасником таких компаній має бути держава (наприклад, 51% чи 25 % акцій). Ідея полягає у концентрації укладення таких договорів в одній – двох страхових компаніях на всю державу. До того ж бажано, щоб такі страхові компанії перестрахували свої ризики у іноземній перестраховій компанії для абсолютної впевненості у виконанні ними своїх зобов’язань. 
По-друге, варто розробити Типові Правила страхування відповідальності лікарів, які будуть функціонувати на основі таких принципів, як:
1) уніфікація документації для укладення договору страхування професійної відповідальності лікарів (і лікарі приватних практик, і лікарі медичних приватних закладів мають заповнювати однакові форми заяв, анкет);
2) запровадження єдиної тарифної політики для кожної спеціалізації лікарської діяльності (тарифи для хірургів, для стоматологів, гінекологів) і диференціація в залежності від ліміту страхової відповідальності;
3) позасудове врегулювання претензій пацієнтів – споживачів послуг з метою уникнення публічного скандалу, захисту ділової репутації лікаря і додержання лікарської таємниці;
4)  здійснення кваліфікованої експертизи для визначення наявності /відсутності страхового випадку провідними спеціалістами конкретної сфери медицини, які призначаються відповідними асоціаціями лікарів; 
5) незаінтересованість асоціацій і об’єднань лікарів у прибутках страхової компанії (на наш погляд, цей принцип буде реалізувати складніше, але його дотримання забезпечить прозорість і незалежність експертизи) [6].
По-третє, необхідно вирішити питання з порядком сплати страхових премій за лікарів, які працюють у приватних медичних закладах. Провідні фахівці у сфері страхування рекомендують приватним клінікам вести себе етично і включати у контракти між лікарем і закладом умову про те, що медичний заклад не має права пред’явити лікарю у порядку регресу вимогу у разі, якщо заклад здійснив виплату пацієнту у зв’язку з лікарською помилкою. 
Отже, основна ідея полягає у тому, щоб активізувати взаємовигідне співробітництво між медичними приватними клініками і страховими компаніями. Адже страхування професійної відповідальності лікарів дозволить уникати неприємних конфліктних ситуацій та публічних розголошень, які можуть завдати шкоди професійній діяльності лікаря і спричинити непоправні страждання постраждалому пацієнту та членам його родини.
 
Список використаних джерел:
1. Устойчивость к антибиотикам — серьезная угроза общественному здравоохранению [Електронний ресурс] / Центр СМИ Всемирной организации здравоохранения. Выпуск новостей. – Режим доступу до ресурсу: http://www.who.int/mediacentre/news/releases/2014/amr-report/ru/
2. Черников Е.Э. Врачебная ошибка: невежество или халатность? [Електронний ресурс] / Е.Э. Черников, М.М. Зарецкий, Н.М. Черникова // Український медичний часопис. – 2009. – № 2 (70) ІІІ – ІV. – Режим доступу до ресурсу: http://m.umj.com.ua/article/2695/vrachebnaya-oshibka-nevezhestvo-ili-xalatnost
3. Аномалії в цивільному праві України: Навч.-практ. посібник. – 2-ге вид., перероб. та доп. / за заг. ред. Р.А. Майданика. – К.: Юстініан, 2010. – 1008 с. 
4. Про затвердження Переліку осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, порядку і правил проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності медичних і фармацевтичних працівників, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам [Електронний ресурс]. Проект постанови КМУ. – Режим доступу до ресурсу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/Pro_20090206_0.html#2
5. Сайт ПАТ «ХДІ страхування» (під оновленим брендом HDI СТРАХУВАННЯ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.hdi.ua/about
6. Федонкин А. Страхование профессиональной ответственности медицинских работников (на примере российского страхового рынка в сфере стоматологии) [Електронний ресурс] / А.Федонкин // Медицинские новости. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mednovosti.by/news.aspx?id=388 {jcomments on}